Український мовознавець і етнограф, основоположник української наукової діалектології Кость Михальчук народився 2 січня 1841 року на Вінниччині. Навчався юнак на історико-філологічному факультеті Київського університету, з якого був виключений за участь в українському національному русі. Усе життя пропрацював бухгалтером «Товариства Київського пивоварного заводу». Костянтин Петрович співпрацював з Південно-Західним відділом Російського географічного товариства (1873-1876), Петербурзькою Академією Наук, а також у журналі «Киевская старина», виданнях «Зоря», «Діло», «Правда» та інших. З 1893 року був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка.
У 1908-1914 роках він працював відповідальним редактором «Записок» Українського наукового товариства. Окрім того, Костянтин Петрович був членом Історичного товариства Нестора-літописця, Київського літературно-артистичного товариства (з 1890 року), Київського товариства заохочення мистецтв (1891-1897) та його наступника, Київського товариства старожитностей і мистецтв (з 1897 року).
Разом з етнографом Павлом Чубинським Костянтин Михальчук 1871 року склав першу мапу українських говорів. У ній описав поділ говору на два періоди – давній та сучасний. Ця праця має назву «Наріччя, піднаріччя і говори південної Росії у зв’язку з наріччями Галичини», яка побачила світ у 1872 році. Цей опус містить матеріали, що були зібрані з
59 населених пунктів у різних куточках України. Дослідження Костя Михальчука заклало основи української діалектології. Він зумів виокремити три основні групи говорів української мови – українську (південно-східну), поліську (північну) і червоноруську (південно-західну).
У 1872 році знову ж у співавторстві з Павлом Чубинським, написав ще одне дослідження «Поляки Південно-західного краю». В опусі розміщено словничок на 508 слів подільських говорів української мови, що ввійшли до лексичного вжитку польськомовного населення України.
Костянтин Петрович брав участь у підготовці «Словаря української мови», виданого за редакцією Бориса Грінченка (1907-1909).
Окрім цього вчений одним із перших взяв участь в укладанні «Програми до збирання діалектичних одмін української мови». В 1909 році цю працю опублікували українською мовою в співавторстві з Євгеном Тимченком, а наступного року російською в співавторстві з Агатангелом Кримським.
Як публіцист у своїх статтях виступав на захисті української мови та культури, один із його дописів на шпальті газети «Діло» називався «Чого хочуть від нас росіяни».
Наукова спадщина Михальчука – 12 робіт, дві з яких були опубліковані вже по смерті мовознавця в «Українському діялектологічному збірнику».
Кость Михальчук помер 20 квітня 1914 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: січень, 2025