Український вчений в галузі сільськогосподарського машинобудування Леонід Петрович Крамаренко народився 1881 року в м. Балта Подільської губернії. Після закінчення гімназії в Єлисаветграді він вступив на фізико-математичний факультет Київського університету (відділення математичних наук), який закінчив у 1907 році. У 1913 році Леонід Петрович закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту та одержав звання інженера-технолога.
Протягом 1913-1914 рр. Леонід Крамаренко працював на заводі сільськогосподарських машин в Єлисаветграді, після чого його було направлено в Москву на стажування, де він працював під керівництвом видатного вченого, засновника науки про сільськогосподарську механіку Василя Прохоровича Горячкіна.
У 1915 році Леоніда Петровича було обрано керівником кафедри машинобудування сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту, а у 1916 році він став завідувачем машинно-випробувальної станції. У 1916-1919 рр. Леонідом Крамаренко було написано дисертацію «Режущий аппарат современных жатвенных машин и его теория», яка отримала високу оцінку з боку вчених і спеціалістів. З 1924 р. – він професор Київського політехнічного інституту, а з 1926 р. – керівник секції сільськогосподарського машинобудування науково-дослідної кафедри сільськогосподарської механіки АН УСРР.
У 1929 році у зв'язку зі створенням у Харківському технологічному інституті факультету сільськогосподарського машинобудування, переїжджає до Харкова і стає деканом факультету, а після розділу інституту у 1930 р. на декілька навчальних закладів, працює до 1941 р. завідувачем кафедри сільськогосподарських машин Харківського механіко-машинобудівного інституту. У 30-х роках Леонід Петрович публікує праці, які поставили його ім’я в ряд відомих радянських вчених в галузі сільськогосподарської механіки: «Комбайны: теория, конструкция и расчет», «Уборочные машины: теория, конструкция и расчёт», «Ґрунтообробні машини та знаряддя», «Сельскохозяйственные машины: теория, конструкция и расчёт» тощо.
У 1935 році Леоніда Крамаренка обирають професором Харківського інституту механізації й електрифікації сільського господарства (ХІМЕСГ) і завідувачем кафедри сільськогосподарських машин, де він працює до початку Другої світової війни. Багато часу відводить організації наукової роботи в інституті. У 1936 році його призначають замісником директора з наукової роботи, а з березня по жовтень 1937 року виконує обов'язки директора ХІМЕСГ.
У 1938 році Леоніду Петровичу присуджено вчений ступінь доктора технічних наук, а в 1939 році його обирають членом-кореспондентом АН УРСР. У післявоєнний період Леонід Петрович Крамаренко і до своєї смерті у 1960 році працює в Українському інституті тваринництва, де багато часу віддає підготовці молодих вчених, розробці проблем механізації тваринництва.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел