3 грудня народився Степан Львович  Рудницький

У 1920-му емігрував, мешкав у Відні та Празі. Один із засновників Українського вільного університету в Празі, викладав у Карловому університеті, Вищому педагогічному університеті імені Драгоманова в Празі, Українській господарській академії в Подєбрадах.

Восени 1926 року прийняв запрошення переїхати до СРСР, де йому обіцяли творчу свободу та заманливі перспективи.

1927 року в Харкові під керівництвом С. Л.  Рудницького створено Український науково-дослідний інститут географії та картографії. Працював у Геодезичному інституті та Харківському інституті, очолював Комісію краєзнавства ВУАН, Музей антропології та етнології імені Ф. Вовка. Редагував «Вісник природознавства». Здійснив кілька експедицій на Дніпро та Донбас. Автор низки підручників з географії, підготував понад сто наукових праць.

У 1933-му році він був заарештований і звинувачений у приналежності до контрреволюційної організації, шкідництві та шпигунстві, засуджений на 5 років таборів. Здоров'я Степана Рудницького стрімко погіршувалося, він страждав від голоду і жахливого ставлення охорони. Однак, як згадував Семен Підгайний, «тримав себе цілком незалежно і ніколи не звертався ні за якими проханнями до будь-якого урядництва, – він просто його ігнорував і вчив молодь географії». А ще «завжди нагадував соловецьким українцям, що вони мають любити, розуміти і знати батьківщину».

На Соловках написав книги «Геономія (астрономічна географія)» і «Ендогенна динаміка земної кори» (рукописи не збереглися).

У жовтні 1937-го засуджений до страти. Розстріляний 3 листопада 1937-го в урочищі Сандормох (Республіка Карелія, Росія)

Степан Львович Рудницький автор близько 70 наукових праць і статей з географії. У своїх роботах першим підготував всебічний нарис географії всіх українських земель («Ukraina: Land und Volk», 1916; «Основи землезнання України», 1924-1926); розробив основи політичної географії («Чому ми хочемо самостійної України», 1915; «Україна з політично-географічного становища», 1916; «Україна і великодержави», 1920; «Українська справа зі становища політичної географії», 1923); опрацював українську географічну термінологію («Начерк географічної термінології», 1908); видав фізичні карти України (1918). Рудницький – автор монографічних праць, які стосуються морфології України, зокрема Українських Карпат («Знадоби до морфології сточиства Дністра» 1905–1913; «Тераси і долинкові ступені порожнистої ділянки Дністра», 1932), і кількох розвідок з історії України («Козацько-польська війна 1625», 1897; «Українські козаки в 1630–1635 роках», 1899; «Ворожі напади і організація пограничної оборони», 1899). Створив велику школу українських географів, до якої належали В. Баб'як, В. Буцура, В. Геринович, М. Дольницький, М. Іваничук та ін.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел