Embedded Files
«Я ще довго не зможу «видихнути» тему війни і, зрештою, війна не завершена.» Ірина Цілик.
Відома українська кінорежисерка, письменниця, авторка кіносценаріїв і текстів пісень, лауреатка Шевченківської премії, нагороди за «найкращу режисуру» американського кінофестивалю «Санденс» та численних інших нагород і відзнак Ірина Андріївна Цілик народилася 18 листопада 1982 р. у Києві. 2004 року закінчила Київський національний університет театру, кінематографу і телебачення ім. Карпенка-Карого з відзнакою.
Була учасницею київського Євромайдану. Брала активну участь у різних фестивалях і літературних читаннях у прифронтових містах Донбасу. Активно виступала за звільнення незаконно ув'язненого у Росії українського кінорежисера Олега Сенцова та інших в’язнів Кремля.
Ірина Андріївна Цілик – членкиня Європейської кіноакадемії, Українського ПЕН.
Письменниця, режисерка ігрового та документального кіно. Учасниця численних міжнародних літературних фестивалів і заходів («Schamrock Festival Der Dichterinne» (Німеччина, 2018), «Poesie festival Berlin» (Німеччина, 2017), Віденський книжковий ярмарок (2017), Ляйпцизький книжковий ярмарок (2017), Франкфуртський книжковий ярмарок (2016), «Meridian Czernowitz» (Україна, 2015-2018), «Місяць авторських читань» (Чехія, Словаччина 2016), Vilenica International literary festival (Словенія 2008) та інші. Окремі твори Ірини Цілик перекладалися англійською, німецькою, польською, литовською, чеською, шведською, каталанською мовами та були видані у закордонних періодичних виданнях і альманахах.
Зняла короткометражний фільм за власним оповіданням «Помин» (2012), два документальних фільми для кіноальманаху «Невидимий батальйон» про українських жінок на війні (2017).
Деякий час працювала помічником режисера, а потім і сама стала режисеркою декількох рекламних роликів і короткометражних фільмів.
Її дебютний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» став документальним хітом 2020 р. в Україні та за її межами, отримавши низку нагород, зокрема, престижного кінофестивалю «Санденс» в США.
У 2020 р. Ірині Цілик вручили Премію ім.Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно». А у 2021 р. режисерка стала переможницею премії Women in Arts у категорії «кіно».
Ірина Цілик презентувала свій дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», сценарій якого створений за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника і захисника України Артема Чеха, чоловіка Ірини Цілик. За цей роман він став володарем відзнаки Книга року ВВС-2021.
Ірина Цілик є авторкою 8 книжок (поезія, проза, дитячі видання), серед яких «Глибина різкості», «Червоні на чорному сліди» та інші. Як відзначають критики, вся її творчість написана від душі та здатна «зачепити» будь-якого читача.
Вона пише щирі та зворушливі вірші, багато з яких стали піснями. Усі українці, без сумніву, чули пісню «Повертайся живим» на її слова. Багато поетичних творів покладено на музику. Її тексти стали піснями відомих виконавців – «Сестри Тельнюк», «Коzак System», «Бумбокс», Антоніни Матвієнко, «НеДіля» та інших.
Різні вірші й оповідання авторки перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, литовською, чеською, шведською, румунською, каталонською, грецькою, італійською, данською, норвезькою, турецькою, курдською мовами та опубліковано в низці міжнародних літературних журналів та антологій.
У 2022 р. Ірина Цілик стала першою українкою у складі журі нагороди «Золоте око» Каннського фестивалю. А ще – першою жінкою, яка написала текст для Радіодиктанту єдності.
Від часу повномасштабного вторгнення рашистів вона була однією з найактивніших українських культурних дипломаток, побувала на десятках світових подій і фестивалів, артикулювала українську позицію в закордонній пресі. Ірина Цілик почала писати колонки та есеї для різних міжнародних видань, зокрема Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (Німеччина), Weekendavisen (Данія), Dwytygodnik (Польща) та інші. Кілька есеїв Цілик було включено до збірки «Україна 22», виданої у Великобританії Penguin Random House (2023). Есей Ірини «Інше життя» став частиною фандрейзингового проєкту у колаборації з американським фотографом Джимом Голдбергом (вид. Stanley/Barker, 2022). Ще одне есе «Шлях уробороса» увійшло до книги про швейцарську художницю Міріам Кан, що була видана як частина її виставки у Токійському палаці в Парижі (2023).
У листопаді 2020 року Ірині Цілик було надано звання «Заслуженої діячки мистецтв України» президентом України В. Зеленським, але режисерка відмовилася від цього звання.
2023 р. стрічці «Санденс» було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка. Ірина Цілик лауреатка премії «УП 100. Сила жінок» 2024 р. та лауреатка премії «Люди десятиліття» 2024 р.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse