18 листопада народилася Ірина Андріївна Цілик

Цілик не обмежується одним жанром – вона авторка кількох книг, серед яких поетичні збірки та романи, перекладені на багато мов. Її літературний стиль, насичений метафорами і чуттєвістю, плавно перейшов у кіно, де кожен фільм ніби продовжує її вірші. У 2010-х роках вона активно брала участь у Євромайдані, що вплинуло на її світогляд, зробивши теми опору та людської гідності центральними в творчості. Активно виступала за звільнення незаконно ув'язненого у Росії українського кінорежисера Олега Сенцова та інших в’язнів Кремля.

Фільмографія Ірини Цілик не надто об’ємна, але кожна робота – це перлина українського кіно, де глибина перевершує кількість. Вона дебютувала з короткометражними фільмами, які вже тоді вирізнялися поетичністю і соціальною гостротою.  Вона учасниця численних міжнародних літературних фестивалів і заходів («Schamrock Festival Der Dichterinne» (Німеччина, 2018), «Poesie festival Berlin» (Німеччина, 2017), Віденський книжковий ярмарок (2017), Ляйпцизький книжковий ярмарок (2017), Франкфуртський книжковий ярмарок (2016), «Meridian Czernowitz» (Україна, 2015-2018), «Місяць авторських читань» (Чехія, Словаччина 2016), Vilenica International literary festival (Словенія 2008) та інші. Окремі твори Ірини Цілик перекладалися англійською, німецькою, польською, литовською, чеською, шведською, каталанською мовами та були видані у закордонних періодичних виданнях і альманахах.

Зняла короткометражний фільм за власним оповіданням «Помин» (2012), два документальних фільми для кіноальманаху «Невидимий батальйон» про українських жінок на війні (2017). Деякий час працювала помічником режисера, а потім і сама стала режисеркою декількох рекламних роликів і короткометражних фільмів.

Її дебютний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» став документальним хітом 2020 р. в Україні та за її межами, отримавши низку нагород, зокрема, престижного кінофестивалю «Санденс» в США.

У 2020 р. Ірині Цілик вручили Премію ім.Фелікса Соболєва «за значний внесок у розвиток наукового та документального кіно, вагомі досягнення в неігровому кіно». А у 2021 р. режисерка стала переможницею премії Women in Arts у категорії «кіно».

Ірина Цілик презентувала свій ключовий дебютний ігровий фільм «Я і Фелікс», сценарій якого створений за мотивами роману «Хто ти такий?» письменника і захисника України Артема Чеха, чоловіка Ірини Цілик. За цей роман він став володарем відзнаки Книга року ВВС-2021. Стрічка торкається тем травми, дружби і трансформації, знята з теплою ностальгією, але без сентиментальності. У 2025 році фільм продовжує збирати овації на фестивалях, нагадуючи про циклічність воєнних травм в українській історії.

Ірина Цілик є авторкою 8 книжок (поезія, проза, дитячі видання), серед яких «Глибина різкості», «Червоні на чорному сліди» та інші. Як відзначають критики, вся її творчість написана від душі та здатна «зачепити» будь-якого читача.

Вона пише щирі та зворушливі вірші, багато з яких стали піснями. Усі українці, без сумніву, чули пісню «Повертайся живим» на її слова.  Багато поетичних творів покладено на музику. Її тексти стали піснями відомих виконавців – «Сестри Тельнюк», «Коzак System», «Бумбокс», Антоніни Матвієнко, «НеДіля» та інших.

Різні вірші й оповідання авторки перекладено англійською, німецькою, французькою, польською, литовською, чеською, шведською, румунською, каталонською, грецькою, італійською, данською, норвезькою, турецькою, курдською мовами та опубліковано в низці міжнародних літературних журналів та антологій.

У 2022 р. Ірина Цілик стала першою українкою у складі журі нагороди «Золоте око» Каннського фестивалю. А ще – першою жінкою, яка написала текст для Радіодиктанту єдності.

Від часу повномасштабного вторгнення рашистів вона була однією з найактивніших українських культурних дипломаток, побувала на десятках світових подій і фестивалів, артикулювала українську позицію в закордонній пресі. Ірина Цілик почала писати колонки та есеї для різних міжнародних видань, зокрема Frankfurter Allgemeine Sonntagszeitung (Німеччина), Weekendavisen (Данія), Dwytygodnik (Польща) та інші. Кілька есеїв Цілик було включено до збірки «Україна 22», виданої у Великобританії Penguin Random House (2023). Есей Ірини «Інше життя» став частиною фандрейзингового проєкту у колаборації з американським фотографом Джимом Голдбергом (вид. Stanley/Barker, 2022). Ще одне есе «Шлях уробороса» увійшло до книги про швейцарську художницю Міріам Кан, що була видана як частина її виставки у Токійському палаці в Парижі (2023).

У листопаді 2020 року Ірині Цілик було надано звання «Заслуженої діячки мистецтв України» президентом України В. Зеленським, але режисерка відмовилася від цього звання.

2023 р. стрічці «Санденс» було присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка. Ірина Цілик лауреатка премії «УП 100. Сила жінок» 2024 р. та лауреатка премії «Люди десятиліття» 2024 р.

Творчість Ірини Цілик – це мозаїка, де війна не є фоном, а головним героєм, що формує долі. У її фільмах теми стійкості переплітаються з поезією, створюючи ефект, ніби дивишся на світ через калейдоскоп – яскравий, але розбитий. Вона часто використовує метафору «кіно в кіно», як у «Землі блакитній», де родина стає режисерами власного життя, підкреслюючи, як мистецтво допомагає пережити травму. 

Сьогодні, в 2025 році, Цілик є членкинею Європейської кіноакадемії та Українського ПЕН-клубу, а її роботи регулярно представляють Україну на міжнародних фестивалях. Вона Ірина Цілик продовжує активну творчість, поєднуючи кіно з літературою. Нещодавно вона представила нову короткометражку на фестивалі в Торонто, присвячену темі культурної дипломатії під час війни. Її остання велика робота – участь у спільному проекті з європейськими режисерами, де Україна постає як символ стійкості.

Один з анонсованих проєктів – документальний фільм про сучасних українських митців, знятий у колаборації з чоловіком. Він обіцяє глибокий погляд на те, як війна стимулює креативність, з елементами анімації для посилення метафор. Цілик також пише сценарій для ігрової стрічки про жіночу солідарність, натхненну реальними історіями з фронту.

Ці проєкти підкреслюють її роль у культурній дипломатії: в інтерв’ю для BBC вона говорила, як кіно стає мостом між Україною і світом. У 2025-му її фільми транслюються на платформах як Netflix, роблячи їх доступними глобально, і це тільки початок нової хвилі визнання.

Фільми Цілик перекладено на понад 10 мов, і в 2025 році вони входять до програм кіноосвіти в Європі, надихаючи студентів на власні проєкти. Ці факти додають шарму її постаті, роблячи Цілик не просто режисеркою, а живою легендою українського кіно. Її творчість продовжує еволюціонувати, запрошуючи глядачів до роздумів про світ, де блакитна земля може бути апельсином – символом надії в хаосі.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: листопад, 2025