Напередодні дня Святого Миколая діти пишуть листи з проханнями, «аби тато повернувся з війни», «щоб мама була здорова», а «в Україні нарешті відновився мир». Це розчулює дорослих і додає ще більше гніву в сторону росії. Та насправді саме щирі дитячі бажання повертають нас до давніх традицій вшанування Миколая, коли святий був порадником, підтримкою в скруті й вчив робити добрі вчинки.
Тому вкладати правильні сенси у святкування Миколая – дуже важливо, особливо зараз, коли під час повномасштабного вторгнення росії ми максимально відмовляємося від радянського спадку та переглядаємо своє ставлення до свят.
Шановні наші відвідувачі сторінки! Допоможіть малечі відновити історичні шпаринки у святкуванні дня Святого Миколая та звідки пішла традиція готувати подарунки або різочку. Щоб знайти відповідь на це питання, треба згадати українські народні казки. Наукова бібліотека ДБТУ радить прочитати дітям чарівні дитячі казки про найулюбленішого добродія – Святого Миколая за посиланням http://surl.li/jfraeq. Ви разом з малечею зможете насолодитися захопливими історіями, написаними українською мовою, та відкрити для себе всю магію святкового настрою.
Розкажіть малечі, що Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традицію подарунків пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота – на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.
За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це – подарунки від святого Миколая.
Ймовірно, ця традиція пішла з середньовічної Німеччини, де напередодні свята батьки презентували дітям новий зимовий одяг. З часом це почали робити таємно, вночі, щоб діти вірили в чудеса святого. Згодом почали також дарувати ласощі: горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами; шкільне приладдя, іграшки, які клали в нові чи начищені та поремонтовані старі черевики, які ставили поблизу камінів, чи у панчохи, які вішали на каміни. Діти вірили, що святий саме через камін закидає в дім подарунки. Неслухняним дітям клали в'язку різок.
В Україні звичаю дякувати Миколаю за подарунки, як правило, не дотримуються. Його треба популяризувати. Щоб не калькувати чиїсь звичаї, можемо повернутися до давньої традиції відправлення послань.Тобто можна написати листа зі словами подяки, якого потрібно покласти на вікно, а Миколай листа обов'язково забере та згодом покладе подарунки під подушку.
Шановні дорослі, загадуйте найпотаємніші бажання разом з малечею та пишіть листи Святому Миколаю, як в дитинстві, від щирого серця з вірою в диво!
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел