20 травня 1961 р. було засновано Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка

Історія Шевченківської премії почалася в 1961 році, під час радянської «відлиги». Саме цей рік став знаковим для заснування нагороди, адже тоді відзначали 100-ті роковини від дня смерті великого поета. Радянська влада використовувала образ Тараса Шевченка та любов українців до нього для своєї пропаганди, тому й була змушена поступитися патріотичному натиску громадськості з приводу вшанування його постаті. Так 20 травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР заснували Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка.

Нею нагороджували видатних митців за високоідейні й високохудожні твори та роботи у галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та кінематографії.

Перший Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 р. отримали корифеї сучасного мистецтва ‒ Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури та Платон Майборода в галузі музики.

З 1969 року республіканська премія стає державною та об’єднується з премією з архітектури, а кількість номінацій, відповідно, зростає. Відтоді нагородою відзначають не лише літераторів, кіномитців та композиторів, а й архітекторів та художників.

З 1977-го до премії додали ще три номінації в таких галузях як журналістика та публіцистика, теорія та історія літератури, театральне мистецтво. У 1988 році архітектуру вилучили, адже тоді під неї заснували окрему державну нагороду. Саме в цей час Шевченківська премія повністю сформувалась і стала схожою на нагороду, яку ми маємо зараз.

Одними з перших нагороджених письменників були Микола Вінграновський та Ярема Гоян.

Згодом після набуття Україною незалежності починається новий етап розвитку Шевченківської премії. 27 вересня 1999 року, згідно з Указом Президента України № 1228/99, з метою піднесення ролі та престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури та мистецтва, премія отримала нову назву ‒ «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

З 16 березня 2000 року відповідно до прийнятого Закону України «Про державні нагороди України», Національна премія України імені Тараса Шевченка була віднесена до найвищих державних фінансових й «іміджевих» нагород України.

Нагородження Національною премією здійснюється відповідно до Указу Президента України, як правило, під час урочистого відзначення дня народження Тараса Шевченка. Щорічно може бути присуджено не більше п'яти Національних премій, у таких номінаціях: література, публіцистика і журналістика, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальне мистецтво.

Особі, нагородженій Національною премією, присвоюється звання лауреата Національної премії та вручаються Диплом та Почесний знак лауреата Національної премії.

Почесний знак лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка виготовляється з жовтого металу і має форму круглої медалі з барельєфним зображенням Тараса Шевченка (автопортрет у молодому віці), обрамленим подвійними пружками та просічним вінком рослинного орнаменту.

Премію отримало понад півтисячі осіб і колективів. Серед них – письменники Василь Стус, Іван Багряний, Дмитро Білоус, Ірина Вільде, Роман Іваничук, Ліна Костенко, Юрій Мушкетик, Галина Пагутяк, Марія Матіос, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук, Ігор Римарук, Василь Герасим’юк та інші.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел