Embedded Files
Микола Миколайович Вілінський – український композитор, педагог, музично-громадський діяч, ім'я якого невіддільне від історії становлення і розвитку української музики першої половини ХХ століття.
Народився 2 травня 1888 року, в селі Голта Херсонської губернії (нині у складі м. Первомайськ Миколаївської області). За походженням належав до старовинного шляхетського роду українських дворян Вілінських. Батько був міським головою Ананьєва й користувався великою повагою і любов'ю місцевого населення. Мати нащадок роду Залізняків. За сімейними переказами, з родом Вілінських пов’язаний і рід української письменниці Марії Олександрівни Вілінської (1833-1907), відомої за псевдонімом Марко Вовчок.
Почав серйозно займатися музикою самостійно в роки навчання в Ананьївській гімназії. У 1906-1912 роках навчався на юридичному факультеті Новоросійського університету в Одесі, у 1912-1919 роках ‒ в Одеській консерваторії.
З 1920 року Микола Вілінський викладав в Одеській консерваторії, затверджений у званні професора (1926). Очолював Одеську обласну організацію Спілки композиторів України. У роки війни був евакуйований у Ташкент, де працював професором у Ташкентській консерваторії, з 1944 року завідувач кафедри теорії музики Київської консерваторії. Микола Вілінський ‒ автор симфонічних сюїт, кантат, вокально-хорових обробок українських, російських і молдавських народних пісень, романсів, камерно-інструментальних творів, а також ряду теоретичних робіт і статей. Микола Вілінський вважається засновником баладного жанру в українській фортепіанній музиці.
Микола Вілінський брав участь у виданні зібрання творів Миколи Лисенка. Він редагував ХІІІ й XIV томи, причому частину невиданих творів він відновив по чернетках, а незакінчені роботи композитора з доручення редакційної колегії закінчив.
Помер Микола Вілінський 7 вересня 1956 року
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: травень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse