День відзначається у другу суботу вересня неофіційно як свідчення багатої культурної спадщини та ідентичності України. Ініціатива дня належить українським рестораторам на чолі з Є. Клопотенко.

1 липня 2022 р. ЮНЕСКО внесла український борщ до Списку нематеріальної культурної спадщини, яка потребує охорони.

Борщ ‒ українська рідка страва, що вариться з посічених буряків, капусти з додатком картоплі, квасолі та різних приправ. Він безперечний фаворит серед страв української кухні, він є символом гостинності, сімейних цінностей та спільноти.

Історія борщу налічує понад 500 років. Існує так званий борщовий пояс, що простягається від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до регіонів Волги та Дону та збігається з кордонами середньовікової держави Річ Посполитої, яка частково стала спадкоємцем Київської Русі.

Перша згадка про борщ в історичних документах датується кінцем жовтня 1584 р. Того року через Київ до москви їхала купецька валка зі Львова, у складі якого перебував торговельний агент ‒ 32-річний Мартин Груневеґ. Він був німцем з Данціґа (Гданська), який довго жив у Львові, працюючи у заможного львівського купця, встиг об’їздити сусідні країни, як здібний торговець, був спостережливим, багато знав, цікавився історією, вів докладний щоденник і навіть замальовував міста й окремі споруди, які його зацікавили.

17 жовтня 1584 р. купецька валка доїхала до Києва і зупинилася на ночівлю над річкою Борщівка. Це була нинішня річка Борщагівка, яка дала назву сучасним західним околицям Києва. Назва річки походила від того, що у цій місцевості свого часу діяв борщовий базар. Саме Груневеґ у своєму щоденнику і залишив цитату: «До того ж русини купляють борщ рідко або ніколи, тому що кожен готує його у себе дома сам, оскільки це їхня повсякденна їжа і питво».

У словнику давньої української мови зафіксовано ще декілька хронологічно близьких до 1584 р. згадок про тогочасних борщоїдів. У 1598 р. знаменитий православний полеміст Іван Вишенський писав про селян, які з однієї мисочки «поливку або борщик хлепчют». Починаючи з XVII ст., від Перемишля до Гадяча, борщ згадують в Україні як звичну страву: згадки про борщ, як про щоденну і як святкову страву трапляються у документах монахів, спудеїв, козаків, селян, старшини різного достатку.

Згідно з «Історичним словником українського язика» Євгена Тимченка, у XVIII ст. борщем називали «кислу юшку на сирівці або з оцтом, з буряками й капустою», а також «буряковий квас на борщ». У 1772 р. борщ на буряковому квасі згадується в монастирі Центральної Наддніпрянщини.

Соковиті свідчення про борщ знаходимо у 1798 р. в «Енеїді» І. Котляревського: «Не поцурайтесь хліба-солі. Борщу скоштуйте, галушок».

У 1820-1830-х рр. фольклорист Микола Маркевич зібрав матеріали, які були опубліковані лише в 1860 р., де серед іншого він описав страви та напої української кухні, в яких описав борщ: з капустою, буряком та м'ясом, що варили на буряковому квасі, затовкували салом, а при подачі страви клали сметану. Під час посту, замість м'яса, сала та сметани, клали рибу й конопляну олію з підсмаженою цибулею. У давнину борщ був поминальним блюдом. Сьогодні це значення борщу також зберігається. Страва є частиною різноманітних ритуалів.

У січні 2022 року Комітет Верховної Ради України з гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити проєкт постанови №6361 про встановлення Дня українського борщу. Пропонується відзначати це свято щорічно другої суботи вересня.

Це свято нагадує про неймовірну культуру нашої країни, її різноманіття та спадщину. Приготуйте справжній борщ, зберіть сім'ю за столом ‒ відсвяткуйте День українського борщу та розкажіть про нього іншим!

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025