Embedded Files
Український вчений, ботанік, цитолог, генетик, селекціонер Андрій Опанасович Сапєгiн народився 11 грудня 1883 року у Вознесенську Миколаївської області.
У 1902 р. із золотою медаллю закінчив гімназію і вступив до Петербурзького лісового інституту, де почав працювати при кафедрі ботаніки, яку очолював академік І. П. Бородін. А вже через рік у матеріалах Товариства дослідників природи при Харківському університеті вийшла друком його перша стаття про встановлений ним новий вид Ceratophyllum tanaiticum.
Життєві обставини змусили продовжити навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету Новоросійського (нині Одеського) університету. З 1905 до 1910 р. Андрій Опанасович на кафедрі ботаніки вивчав флору півдня України. У грудні 1911 р. у Новоросійському університеті захистив магістерську дисертацію «Мхи горного Крыма», яка стала першою у нашій країні класичною роботою із систематики, екології та географії мохоподібних і одержав звання приват-доцента ботаніки Новоросійського університету. Одним із перших на теренах колишньої Російської імперії почав викладати курс генетики та започаткував генетичний практикум. Свою докторську дисертацію, присвячену дослідженню пластид, Андрій Опанасович захистив 12 жовтня 1914 р. у Петроградському університеті.
З 1912 по 1913 роки був керівником Ботанічного саду при університеті. Андрій Опанасович дбав про сад з особливим трепетом. Доглядав рослини, вивчав їх, привчав до цього своїх студентів. Проводив перші досліди щодо селекції рослин.
До початку роботи у ботанічному саду він побував в Австрії, Німеччині та Швеції. Йому вдалося запозичити досвід своїх іноземних колег, дізнатися про нові способи селекції рослин, побачити на власні очі рідкісні види представників флори.
Один з організаторів Одеської селекційної станції (тепер Селекційно-генетичний інститут ‒ Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення Української академії аграрних наук) та Одеського сільськогосподарського інституту, в яких працював у 1912–1933 роках. У 1931 р. за безпідставних звинувачень перебував під арештом.
У 1933–1944 роках обіймав керівні посади в Інституті генетики АН СРСР, з 1944 року був директором Інституту ботаніки АН УРСР.
З початком Другої світової війни, в липні 1941 року Андрія Сапєгіна було евакуйовано з майже 400-ми академіками, членами-кореспондентами та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи.
Андрій Опанасович ‒ автор понад 140 наукових праць із питань флористики, цитології, генетики, селекції сільськогосподарських рослин. Він намагався знайти шлях схрещування селективних культур збільшення врожайності, створення морозостійких видів. Андрій Сапєгін також зумів розробити теорію органогенезу, вивів усім нам відомі сорти озимої пшениці та ячменю. Їх і досі продовжують сіяти на всій території України та не тільки.
За свої труди та досягнення в галузі селекції, Андрія Опанасовича нагородили Орденом Леніна та Званням «Заслуженого діяча науки УРСР».
Помер вчений 8 квітня 1946 року. Поховали його на Байковому цвинтарі у Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse