Embedded Files
Український письменник, народовець, освітньо-культурний діяч Володимир Маркіянович Шашкевич народився 7 квітня 1839 року в селі Нестаничі, що на Львівщині, в родині зачинателя нової української літератури в Галичині, письменника, поета, перекладача, духовного просвітника, натхненника національного пробудження Галичини, священника УГКЦ Маркіяна Шашкевича.
Після смерті батька мати з сином перебралася у село Деревня до свого батька. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи. Як він потім згадував, дід «усіх заставляв до руської азбуки. В родині підтримувалась традиція сімейних читань, так читали «Тараса Бульбу», часописи «Галицька Зоря» та «Вісник», які передплачував Теодор Крушинський».
У 1851-1859 рр. Володимир Шашкевич навчався у Львові в гімназії, а 1861 року вступив на правничий відділ Львівського університету. Молодий гімназист писав вірші, які вперше були опубліковані в літературному альманасі «Зоря Галицька» у 1860 році.
Він намагався продовжити справу свого батька – став поетом й одним із діячів народовського руху в Галичині. Його суспільні погляди та літературні смаки сформувалися під впливом творів Т. Шевченка, П. Куліша, Г. Квітки-Основ'яненка. Особливе значення мала зустріч (влітку 1861) з одеським студентом, учасником похорону Шевченка, В. Бернатовичем, що був проїздом у Львові.
На початку 1860-х років у Львові була створена перша народовська громада під назвою «Молода Русь». На чолі народовського руху стояли Д. Танячкевич, В. Шашкевич, К. Климкович, Ф. Заревич, о. С. Качала, О. Партацький, брати Барвінські, брати Огоновські, А. Нахнянин, Ю. Романчук та ін. Більшість народовців становили перше покоління галицько-української світської інтелігенції, деякі з них були священниками.
Свою діяльність з метою утвердження національної української ідеї народовці спрямовували на просвітницькі заходи серед простого народу. Вони поширювали в Галичині українську національну ідентичність, літературний культ Т. Шевченка, історичну пам’ять про запорозьке козацтво, послідовно орієнтуючись на новочасну українську культуру, яка розвивалася на Наддніпрянщині. Прикметно, що поруч з Т. Шевченком народовці 1860-х років вважали своїм ідейним патроном і Маркіяна Шашкевича...
Але ранні народовці були наївними мрійниками, літературною богемою, яка не спромоглася на вироблення ефективної реальної політики. Утверджуючи в Галичині засади української окремішності та народного характеру культури, які вже за кілька десятиліть сприймалися як самозрозумілі, ранні народовці заклали основи для залучення галичан у процес творення модерної української нації. Лідери народовців намагалися діяти через наявні руські установи, але швидко наштовхнулися на опір з боку русофілів, тому пішли шляхом створення власних організацій на ниві освіти і культури.
Народовська молодь заснувала у Львові товариство «Руська бесіда» ‒ перше українське громадсько-культурно-освітнє товариство на Буковині, яке виступило з ідеєю «просвіти народу».
Свої твори поет також друкував у «Зорі Галицькій», «Віснику», «Правді», «Основі», «Антології» та читанках. Його перу належить 15 близьких до оригіналу перекладів.
На початку 1866 року (Львів), В. Шашкевич покладав великі надії на власний часопис «Русалка». У літературно-науковому тижневику друкувалися статті з природознавства і мовознавства І. Верхратського, О. Партицького, «Критичний огляд української (руської) драматичної літератури» О. Кониського (Марусі К.), твори С. Воробкевича, Ф. Заревича, В. Ільницького, К. Климковича, О. Левицького і переклади. Але вже у квітні того ж року він припинив існування через брак коштів. Не маючи засобів для життя та праці В. Шашкевич переїхав до Деревні. Жив деякий час у Великих Мостах.
Бувши членом заснованого у 1868 році товариства «Просвіта», В. Шашкевич редагував читанки для народу. У червні 1869 року він повернувся до Львова, де розпочав службу практикантом при Краєвому суді. Наступного року він став співпрацівником політичної газети «Основа», яку заснував лідер народовців Ю. Лаврівський. Львівська «Основа» видавалася в друкарні Ставропігійського інституту й виходила до 1872 року.
Після переходу на пенсію 1883 року, В. Шашкевич повернувся до Львова, де на 46-му році життя, всіма забутий письменник, після тривалої та виснажливої хвороби, у крайній бідності, відійшов у засвіти 16 лютого 1885 року.
Художня спадщина літератора – невелика: низка віршів, оповідань, перекладів поезій Гейне, комедії Огюстена Скріба «Склянка води», віршована казка «Зробок», драми «Сила любові» (втрачена), «Тимко Хмельницький» (не закінчена). Багато його віршів поклали на музику талановиті галицькі композитори М. Вербицький, В. Матюк та інші. Вербицький використав одинадцять віршів Володимира Шашкевича із його збірки «Зільник» (1863).
На жаль, сьогодні поетичний доробок Володимира Шашкевича практично невідомий пересічному читачеві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: квітень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse