Embedded Files
Українська письменниця, перекладачка, громадська діячка Наталя Лівицька-Холодна народилася 15 червня 1902 року в сім'ї Андрія Лівицького, відомого українського громадського і політичного діяча УНР, а пізніше, в еміграції, після загибелі С. Петлюри, президента УНР в екзилі. Мама, Марія Лівицька – українська письменниця, політична діячка, активістка жіночого українського руху, молодший брат, Микола Лівицький, став журналістом, був президентом УНР у вигнанні у 1967-1989 рр.
Навчалася в гімназії в Золотоноші. Під час національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. разом з родиною Н. Лівицька емігрувала за кордон.
Першим притулком родини стала Прага, потім ‒ Подєбради, де Наталя навчалася у гімназії. У 1923 р. Наталя склала випускні іспити та вступила до Карлового університету у Празі вивчати романістику. У Празі Наталя Лівицька зустріла свого майбутнього чоловіка, на той час уже відомого маляра, Петра Холодного-молодшого. У 1924 р. вони одружилися, а через рік у них народилася дочка Леоніда.
У 1927 р. молода сім’я переїздить до Польщі, де у Варшавському університеті Н. Лівицька-Холодна закінчує студіювання романських мов і літератур. Варшава стала місцем її першого літературного визнання. Поетеса стає однією з організаторок літературної групи «Танк», до якої ввійшли Є. Маланюк, Ю. Липа, П. Зайцев та ін. У 1933 р. «Танк» перетворився на ‒ видавництво «Варяг», де наступного року вийшла її перша книжка «Вогонь і попіл». Друга – «Сім ‒ літер» (1937), «Поезії, старі й нові» (1986). За цю збірку авторка була відзначена найпочеснішої в діаспорі Премії Фундації Антоновичів.
В Україні поетичний доробок Н. Лівицької-Холодної мало знаний.
В еміграції поетесу оточувало виключно інтелектуальне літературне коло: Є. Маланюк, Ю. Липа, Ю. Дараган, М. Грива, Г. Мазуренко, О. Теліга. Напрочуд теплі дружні та творчі стосунки склалися у Н. Лівицької-Холодної з Оленою Телігою. Обидві вони належали до угруповання «Танк» та редколегії журналу «Танк». Н. Лівицька-Холодна присвятила Олені Телізі вірші «За вогнем шарлату», «Лист».
Н. Лівицька-Холодна поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова.
За книги «На грані», «Перекотиполе», «Остання дія», що увійшли до великого тому «Поезії, старі і нові» поетеса була відзначена найпочеснішої в діаспорі Премії Фундації О. і Т. Антоновичів (1986).
Однією з успішніших збірок поетеси стала книжка «Вогонь і попіл» (Варшава, 1934) ‒ наскрізь жіноча, щира, без ніякого позування книжка поезій. Інший зміст і характер – збірка «Сім літер» (Варшава, 1937). Сім літер – це УКРАЇНА. Головний мотив збірки: любов до України, «любов із злетами, падінням, сльозами, сміхом, молитвою і прокльонами».
Лівицька-Холодна написала біографію Тараса Шевченка для молоді ‒ «Шлях велета». Вона також перекладала з французької та інших літератур, зокрема поетів Ш. Бодлера, П. Валері, М. Роліну, Р. Фроста та ін.
Поезія Наталі Лівицької-Холодної за змістом і естетичною природою – унікальне явище у світовій літературі. Це віршований роман життя людини ‒ від ранньої юності до глибокої старості, це своєрідна філософія любові, трагедія самотності, філософія життя і смерті. Її лірична героїня ‒ натура сильна, вольова й одночасно граціозна й ніжна. В її творчості переплітаються два сюжети ‒ інтимний світ жінки та доля емігрантки, що створює лірико-драматичне тло її поезії. У своїй ліриці поетеса знаходить багаті можливості для тонкої гри мальовничих ефектів, досконалості колористики.
Мистецькі уподобання Н. Лівицької-Холодної сформували український фольклор, модерне європейське мистецтво, сучасні їй українські митці, зокрема представники так званої празької школи із задекларованими ними ідеями відродження української духовності та високими художніми вимогами.
Особиста лірика поетеси позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.
У 1950 р. Наталя з чоловіком переїхала до США, оселяються у Нью-Йорку. Тут поетеса влаштувалася на фабрику з виготовлення картонних коробок, де працювала 17 років, аж до пенсії. Крім того, викладала українську мову й літературу в школі українознавства, співпрацювала з Українською вільною академією наук.
Померла Наталя Лівицька-Холодна 26 березня 2005 р. Вона похована поряд із чоловіком П. Холодним та батьками на українському православному цвинтарі Саут-Баунд-Брука (США).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse