Embedded Files
Український історик, публіцист, автор перших українських підручників з військової справи, член НТШ Василь Кучабський народився 4 листопада 1895 року в селі Волиця на Львівщині.
У 1905-1913 рр. здобував освіту в Українській академічній гімназії у Львові (закінчив з відзнакою), продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету.
У 1911 р. вступив до «Пласту». На початку Першої світової війни увійшов до Легіону Українських Січових Стрільців, згодом йому доручили командування сотнею УСС. У вересні 1916 року його сотня відзначилася у боях за Лисоню. У 1916 році потрапив у полон до росіян і до 1918 року перебував у таборі для військовополонених у Волгограді. На початку січня 1918 р. у складі групи старшин він утік з табору й пробрався до Києва, де присвятив себе розвитку військових сил української держави.
У 1919 р. Василь Кучабський змінив військову форму на вбрання дипломата, перебуваючи у складі української дипломатичної місії у Швеції. Після повернення в Україну брав участь у боях на українсько-польському фронті у Галичині. У кінці 1919 в складі стрілецьких частин був інтернований до Луцька. З весни 1920 р. перебував у Чехословаччині, в Празі став одним із засновників Української Військової Організації.
У 1920 р. Василь Кучабський повернувся до Галичини. У вересні 1921 р. його було тимчасово заарештовано і на деякий час ув'язнено. Після звільнення він жив у Львові.
У грудні 1922 р. Василь Кучабський разом з Є. Коновальцем виїхав до Німеччини. Тут продовжив навчання, вступивши на філософський факультет (відділення історії та державознавства) Берлінського університету. У 1923-1924 рр. співредактор першого націоналістичного журналу «Заграва». У 1926 р. В. Кучабський здобув ступінь доктора філософії, а з 1934 по 1939 викладав історію та літературу в гімназії м. Кіль.
З 1938 року був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка В еміграції зблизився з представниками гетьманського руху. Займався науковою діяльністю та публіцистикою. Автор праць: «Україна і Польща», «Січові Стрільці. Воєнно-історичний нарис», «Українська дипломатія та держави Антанти в 1919 р.», «Польська дипломатія і східногалицьке питання на Паризькій мирній конференції в 1919 р.», «Симон Петлюра в світлі історії» та інші.
Нащадки Василя Кучабського повідомили, що він з родиною наприкінці Другої світової війни перебрався до Бланкенбургу (Німецька демократична республіка), де помер 28 червня 1971 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse