Embedded Files
Український мемуарист, троюрідний брат і свояк Тараса Шевченка Варфоломій Григорович Шевченко народився у с. Кирилівка Звенигородського повіту. Брат Тараса Григоровича Шевченка ‒ Йосип, був одружений із сестрою Варфоломія Григоровича ‒ Мотрею.
Тарас Шевченко називав Варфоломія Шевченка «щирим рідним братом» та «єдиним щирим другом». Їхня взаємна приязнь згодом переросла у духовну близькість та велику дружбу, котру обидва пронесли до останніх днів життя. Варфоломій був на сім років молодший від Т. Шевченка. Навчав його той самий кирилівський дяк Петро Богорський, який навчав і Тараса.
Заочне знайомство родичів відбулося в 1837 р., коли Варфоломій Шевченко почав писати листи до Тараса Шевченка від імені його неписьменного брата Микити. Особисто Варфоломій і Тарас познайомились у 1844 р. під час служби Варфоломія Шевченка в головній конторі маєтку Павла Енгельгардта.
У 1857-1864 рр. Варфоломій Шевченко мешкав з родиною в м. Корсуні, де працював помічником управителя маєтку найяснішого князя Павла Лопухіна. Саме Варфоломій допомагав Тарасу Григоровичу викупити родичів з кріпацтва. Тарас Шевченко під час приїзду до Корсуня в 1859 р. зупинявся у Варфоломія Шевченка і жив близько двох місяців. Він щиро полюбив сім’ю брата. Дружні родинні стосунки Тараса Григоровича склалися з дітьми В. Шевченка ‒ Андрієм, Ганною, Калеником, Фросиною, особливо з Андрієм.
Саме Варфоломієві довірив Шевченко таємну мрію купити землю над Дніпром та побудувати хатину. Задля цього вони відвідали Канів. Шукали разом землю над Дніпром. Знайшли її між Каневом і Пекарями на горі Мотовиловщині. Жорстока доля не дозволила завершити справу з купівлею землі, Т. Шевченко змушений був навіки покинути рідну серцю Україну.
Майже два роки намагався Варфоломій Григорович виконати прохання поета. У 1859-1861 рр. з цього приводу Т. Шевченко активно листувався з родичем. До нашого часу збереглися 22 листи В. Шевченка та 11 листів поета.
На початку 1861 р. Варфоломій Григорович нарешті знайшов невеликий шматок землі на Чернечій горі у Каневі, який став у травні того ж року вічним притулком поета.
Саме Варфоломій Шевченко був ініціатором перепоховання Кобзаря. Він був одним із перших, хто запропонував Петербурзькій громаді поховати поета біля Канева. Разом з дружиною та дітьми провів його в останню дорогу з Києва до Чернечої гори. І відтоді понад 30 років В. Шевченко клопотався про збереження й упорядкування могили поета. Він придбав у власність ці півдесятини землі на Чернечій горі та подарував їх Каневу.
Варфоломій Григорович вклав 3 000 карбованців сріблом до державного банку, і на відсотки з цієї суми місто мало утримувати Шевченкову могилу в порядку, наймати для її охорони сторожа, забезпечувати належний стан дороги на Чернечу гору.
У 1864 р. Варфоломій Шевченко служив управителем маєтку Л. Понятовського в Бородянці Київського повіту. У той час перебував під слідством, звинувачений у зв'язках з польськими повстанцями. Після 1864 р. і до кінця 1870-х років працював лісником у Шендерівці Канівського повіту.
Діти й онуки Варфоломія Шевченка дбайливо берегли пам'ять про Великого Кобзаря.
У 1875 р. В. Шевченко написав «Споминки про Тараса Шевченка», надруковані у львівському журналі «Правда» (1876, № 1–2).
Варфоломій Шевченко зробив особистий вклад у шевченкознавство. Він листувався із шанувальниками таланту Тараса Шевченка ‒ Василем Гнилосировим, Павлом Житецьким, Андрієм Красовським та іншими та допомагав Євгенові Мосаковському, Михайлові Чалому й іншим збирати матеріали до біографії поета.
Помер Варфоломій Григорович Шевченко в день свого народження – 11 червня 1892 р. в с. Буряківка Радомишльського повіту Київської губернії, де він доживав віку у своєї доньки. «Помер як святий, нікому не докучивши своєю хворобою, помер при повній свідомості, всіх прощаючи та благословляючи». Варфоломій Григорович Шевченко був похований на цвинтарі поблизу Чорнобиля. Нині могилу його втрачено.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse