17 березня народився Олесь Йосипович  Бабій

У Львові О. Бабій активно займається літературою. Підписує свої твори псевдонімом Хмелик. Під час визвольних змагань у жовтні 1918 року у Львові приєднався до тих частин, які проголосили Акт про створення незалежної Української держави. О. Бабій рішуче виступив проти глуму, вчиненого поляками над українцями, котрі ліквідовували україномовні школи, несли всім тільки поневолення.

Першим надрукованим твором Хмелика став написаний молодим старшиною УГА під Соколівкою вірш «На Київ!» («Над Київом хмара нависла грізна»), створений під час наступу на однойменне місто об'єднаних українських армій, Наддніпрянської й Галицької. Його було опубліковано в газеті «Стрілецька думка» від 5 жовтня 1919 року, ще раніше, покладений на мелодію «Сокільського маршу» Ярославенка, він увійшов до маршового репертуару військових оркестрів.

 Щоб уникнути арешту у 1924-1929 рр. був змушений виїхати до Праги, де здобув вищу освіту, а згодом захистив докторат із літературознавства в Українському педагогічному інституті ім. Драгоманова.

Повернувшись у Львів Бабій за націоналістичну діяльність потрапив під репресії. У 1932 році був засуджений до 4 років в'язниці. Після виходу на волю працював шкільним інспектором на Підляшші та вчителем гімназії в Холмі. Наприкінці 1939 року із наступом Червоної армії вирішив покинути Львів і рухатися на Захід.

З наближенням більшовицького фронту 1944 року разом із ще одним поетом Романом Купчинським змушений був емігрувати спочатку до Німеччини, а через 4 роки ‒ до США, де оселився в Чикаго, а Купчинський ‒ на околицях Нью-Йорка. На еміграції ні на мить не переставав жити Україною. Він твердо вірив, що Україна буде вільною. В Америці, він пише свої поезії «Повстанці», «Жнива», драматичні твори, зокрема твір «Олена Степанівна» про першу жінку-офіцера у світі.

Живучи далеко в чужому оточенні, письменник ніколи не втрачав української душі. На різних українських зустрічах поет нагадував: «Не забуваймо свого українського роду і своєї української душі. Бо наша майбутність нерозривно пов'язана з долею українського народу, а це ‒ джерело нашого життя».

Загалом Бабій Олесь Йосипович ‒ автор поетичних збірок «Ненависть і любов» (1921), «Поезії» (1923), «Прамати» (1923), «Під шум Прута» (1923), «За щастя оманою» (1930), «Перехрестя» (1930), «Остання офіра цісареві» (1937), «Пожнив'я» (1939), «Світ і людина» (1947); поем «Гуцульський курінь» (1927), «Жнива» (1946), «Повстанці» (1956); збірок малої прози «Шукаю людини» (1921), «Гнів» (1922); повістей «Перші стежки» (1937), «Дві сестри» (1938), «Останні» (1938); драматичних творів «Родинна тайна», «Воєнна любов», «Олена Степанівна» (1966); досліджень про творчість Маркіяна Шашкевича, Юрія Федьковича, Богдана-Ігоря Антонича та інших письменників.

Помер Олесь Бабій 2 березня 1975 році в Чикаго. Похований на цвинтарі святого Миколая. 18 серпня 2017 року Гімн націоналістів «Зродились ми великої години» було затверджено офіційним маршем Збройних Сил України. Гімн націоналістів та марш Збройних Сил України Олеся Бабія – є символом віри та відданості своїй Вітчизні – Україні, присвячений усім захисникам, які зараз здобувають на фронті перемогу у російсько-українській війні. Слава Україні! Героям Слава!

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025