Embedded Files
Український громадсько-політичний діяч, адвокат, публіцист, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку ХХ століття Микола Іванович Міхновський народився 31 березня 1873 р. в сім'ї священника с. Турівка на Полтавщині. Навчався у Прилуцькій гімназії, яка на той час була осередком вільнодумства на Полтавщині. У 1891 р. вступив до Київського університету Св. Володимира на юридичний факультет. Під час навчання увійшов до таємної політичної організації «Братство тарасівців». Після закінчення університету працював в одній з адвокатських контор Києва, в той самий час займався розповсюдженням творів видатних українських діячів, виданих за кордоном Російської імперії українською мовою, що на той час було заборонено.
У 1898 р. Микола Міхновський переїхав до Харкова і взяв участь у діяльності місцевого українського гуртка. У 1900 р. став одним з засновників Революційної української партії (РУП). Своє бачення майбутнього України він виклав у брошурі «Самостійна Україна», виданій у Львові. В ній він сформулював завдання українського національно-визвольного руху на початку ХХ ст.: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ».
Проте, як виявилося, Микола Міхновський та інші діячі РУП по-різному бачили шляхи досягнення проголошених ними завдань. У 1902 р. він заснував Українську народну партію, яка ставила першочерговим завданням політичної боротьби повну незалежність України. Політична програма партії була викладена у маніфесті «Десять заповідей».
На початку ХХ ст. завдяки діяльності Харківського історико-філологічного товариства, зокрема найбільш видатних його представників М. Ф. Сумцова, Д. І. Багалія, громадсько-політичних діячів Б. М. Мартоса, Г. М. Хоткевича, М. І. Міхновського Харків став одним з основних осередків українського руху. Завдяки Миколі Івановичу у Харкові видавалися такі газети українською мовою як «Самостійна Україна», «Хлібороб», «Слобожанщина», «Сніп».
Микола Міхновський одним з перших почав відстоювати ідею формування власних збройних сил. На початку Української революції 1917‒1921 років він заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Хмельницького.
Після встановлення гетьманату Павлові Скоропадському пропонували кандидатуру Миколи Міхновського на посаду голови уряду. Гетьман запропонував тому лише пост «бунчужного товариша» (особистого радника), від якого Міхновський відмовився.
Після встановлення більшовицької влади він деякий час жив на Кубані, а 1924 р. повернувся до Києва, де його одразу ж заарештували органи ГПУ.
3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета. У передсмертній записці було таке: «Ніж вони мене, краще я сам себе»…
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse