Embedded Files
«Є імена величні, ніби світ,
народжені для почесті і шани,
із відблиском сталевим, не бляшаним:
ім’я ‒ звитяга, ймення ‒ заповіт»
Валерій Гужва, «Є імена величні, ніби світ…», 1970
Український письменник, поет, прозаїк, публіцист Валерій Федорович Гужва народився 31 липня 1936 року в селищі Постишеве (нині м. Покровськ) на Донеччині в сім'ї учителів. Середню освіту здобув у м. Ужгороді. У 1958 році закінчив факультет журналістики Київського університету (нині Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працював на українському телебаченні, заступником головного редактора видавництва «Молодь», потім у видавництві «Український письменник».
Перші вірші надрукував у журналі «Прапор» («Березіль»). Автор публіцистичних книг «По двадцяти роках», «Діалог про Україну», «Все життя ‒ атака» (у співавторстві), поетичних збірок «Дуель», «Імена», «Місто», «Розмова», «Вічна спрага», «Темні меди», «Біг часу» (казахською), «Крок», «Озеро», «Метроном», «Вертоград»; повісті «Сліпий дощ», «Забути, згадати», «Плато над прірвою», «Лакейський вальс»; роману «Рай»; казки «Пригоди бувалого солдата»; сценаріїв документальної стрічки «Це малюнок хлопчика» (1955, т/ф), мультфільму «Котигорошко» (1970). Працює у галузі художнього перекладу. Окремі твори В. Гужви перекладено російською, казахською, болгарською, словацькою, чеською мовами.
Валерій Федорович автор сценаріїв документальної стрічки «Це малюнок хлопчика» (1955, т/ф), мультфільму «Котигорошко» (1970), книги про телесеріал «Як гартувалася сталь», «Вся жизнь – атака: Портреты и диалоги».
Валерій Федорович Гужва ‒ лауреат премій імені Володимира Сосюри (2002) та імені Ю. Яновського.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse