Український поет, письменник, журналіст Зарицький Петро Анатолійович народився 12 червня 1957 року в селі Сокілець Козятинського району в селянській родині. Закінчив Козятинську школу № 1 ім. Т. Г. Шевченка. У Білоцерківському сільськогосподарському інституті здобув фах агронома, у Київському інституті політології та соціального управління опанував професію журналіста.
Працював головним агрономом колгоспів у селах Зозулинці й Тернівка та заступником голови колгоспу в с. Махаринці. Тривалий час перебував на комсомольській роботі, в державних органах управління. Нині працює заступником редактора районної газети «Вісник Козятинщини».
Перші публікації віршів у районній газеті «Жовтневі зорі» ще у шкільні роки. З часом друкується у журналах «Ранок», «Дніпро», «Перець», альманахах «Вітрила», «Горизонт», колективних збірниках «Стоголосся», «Краса України ‒ Поділля», «Квіт подільського слова», «Різдво в українській поезії» та ін. Творчість журналіста і поета пронизана сповідальним болем за долю села та його людей, з якими тісно переплелося особисте життя. Нариси та літературознавчі розвідки про письменника друкувалися у газетах «Комсомольське плем'я», «Вінницька правда», «Комсомольское знамя», «Літературна Україна» та в інших періодичних виданнях.
Його перу належать поетичні збірки «Біографія зернини» (1988), «Кароліна» (2001), «Білий димар» (2007), «Діти чорноземів» (2008), «Молитва за ближнього» (2013), «Мамина хустка» (2017) та збірка прозових творів «Веремія» (2015). Митець плідно працює в публіцистиці та художній прозі, готуючи до друку книги нарисів і оповідань.
Петро Анатолійович ‒ член Національних спілок письменників та журналістів України. Лауреат літературно-мистецьких премій ім. Миколи Трублаїні, «Кришталева вишня», Всеукраїнської літературної премії ім. Михайла Коцюбинського, літературних премій імені Андрія М'ястківського (2018) та імені Михайла Стельмаха, заснованої Вінницьким земляцтвом у Києві та редакцією літературного журналу «Вінницький край» (2021).
Нагороджений найвищою нагородою в галузі журналістики України «Золоте перо» та «Золотою медаллю української журналістики».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025