8 травня народився Микола Ничипорович Шевченко
Вчений у галузі меліоративного землеробства та культури боліт Шевченко Микола Ничипорович народився 8 травня 1909 р. в с. Малий Самбор Конотопського району Сумської області в сім'ї селянина бідняка. Протягом 1925-1929 рр. навчався у Сосницькій сільськогосподарській профшколі (Чернігівська область).
З 15 травня 1929 р. Микола Ничипорович почав працювати техніком на Рудня-Радовельській болотній дослідній станції. З 6 листопада 1929 р. обіймав посаду райагронома Олевського райвиконкому, на якій працював до 1931 р. У 1931-1932 рр. перебував у лавах Червоної Армії. Після повернення − старший агроном міжрайспоживсоюзу Житомирської області. Паралельно заочно навчався у Житомирському сільськогосподарському інституті, який закінчив з відзнакою у 1937 році.
За поданням М. О. Тюленєва з 1 березня 1935 р. призначений директором і науковим керівником Підставського болотного опорного пункту Українського НДІ гідротехніки і меліорації, що розміщувався у Гельмязівському районі Київської області. Започаткував нову програму досліджень з вивчення норм внесення мінеральних добрив для ячменю, ярої пшениці, цукрового буряку, картоплі, кормової капусти та конопель. Крім того, після переведення Підставського опорного пункту в 1936 р. на Панфило-Яготинське Центральне дослідне поле у поймі р. Супій, що згодом отримало назву Панфильська дослідна станція з освоєння боліт (Київська область), вперше в Україні заклав пошукові досліди з вивчення впливу мідного купоросу на врожай і якість продукції ячменю, ярої пшениці та конопель.
Після призначення 4 березня 1936 р. директором Панфильської станції з 1937 р. заклав перші досліди з вивчення питань, пов'язаних із регулюванням водного режиму торф'яних ґрунтів, застосуванням норм удобрень, особливостей агротехніки вирощування сталих врожаїв польових культур і створення високопродуктивних сіяних луків. Паралельно вперше розпочав дослідження з фізіології живлення рослин при застосуванні міді та впливу на врожай зернових й інших культур на осушених торфових болотах.
Протягом 1938-1941 рр. стаціонарно навчався в аспірантурі Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва. 4 червня 1941 р. йому присуджено науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю «рослинництво». Від початку Другої світової війни отримує призначення головним агрономом Управління таборами МВС СРСР в Саратовській області. У 1944 р. був переведений головним агрономом Управління таборами МВС УРСР у м. Києві. На цій посаді працює до 1950 р. Того ж року отримав призначення начальником відділу Головного управління науки Міністерства сільського господарства УРСР. Після створення Української академії сільськогосподарських наук з 1957 р. переходить до неї старшим науковим співробітником на посаду вченого секретаря Відділення лісівництва, гідротехніки та меліорації. Після ліквідації Академії з 1962 р. обіймає посаду вченого секретаря Відділення сільськогосподарських наук АН УРСР.
Починаючи з 1963 р. працює спочатку старшим науковим співробітником, а потім з 1974 р. старшим науковим співробітником-консультантом відділу фізіології водного режиму Інституту фізіології рослин АН УРСР (нині – Інститут фізіології рослин і генетики НАН України). 16 грудня 1967 р. рішенням ВАК СРСР йому присвоєно науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю «меліорація і зрошуване землеробство».
В цей період формалізує у серії монографічних праць теоретичні та технологічні основи меліоративного землеробства на осушених землях, які ґрунтуються на встановлених закономірностях зміни водно-фізичних та агрохімічних властивостей торфовищ, а також визначених із параметрами водного режиму і структурної меліорації на системі удобрення особливостей вирощування сільськогосподарських культур тощо. Результати цих досліджень було ним узагальнено в системі нормативно-методичного агротехнічного й екологічного забезпечення сільськогосподарського використання осушуваних земель. Крім того, розробив комплекс агромеліоративних і агротехнічних заходів, спрямованих на одержання сталих врожаїв кормових культур із мінімальними затратами праці на торфових ґрунтах.
Усі ці результати отримали результативну оцінку в 103 наукових і науково-популярних працях та одному авторському свідоцтві на винахід, а також п'ятьох монографіях.
Помер Микола Ничипорович Шевченко в 1995 році.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел