Embedded Files
Український письменник, блогер, мандрівник, учасник російсько-української війни Валерій Сергійович Маркус народився 14 липня 1993 року.
У дитинстві захоплювався боксом і футболом, але з 15 років знав, що хоче бути серед «найкрутіших хлопців на планеті» ‒ у повітряно-десантних військах. Наступного дня після 18-річчя не чекаючи повістки він прибув у військкомат, щоб піти на службу в десантно-штурмові війська (ДШВ). З вересня 2011 року почав службу у 25-й бригаді ДШВ. У 2014, коли до кінця контракту Валерія залишалося пів року, почалося російське вторгнення в Україну.
У 2014 році у складі 25-ї ОПДБр Валерій Маркус брав участь у боях за звільнення Краматорська, Жданівки, Вуглегірська, Шахтарська, Добропілля, Комунара та Дебальцевого.
Валерій Маркус входить до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від Forbes Україна, списку «25 найвпливовіших українських військових» від NV та рейтингу «30 Under 30» від Kyiv Post. Герой рубрики «Сучасний портрет нації» (ELLE).
Автор біографічного воєнного роману «Сліди на дорозі». 13 серпня 2018 року книга надійшла у продаж та одразу стала бестселером. За перші три тижні розкупили увесь 5 тисячний тираж, що є величезним успіхом для українського книжкового ринку. Станом на початок 2023 продали понад 80 тисяч друкованих примірників лише в Україні, витримала вже 19 перевидань, перекладена п'ятьма мовами й перекладається ще на чотири. Також існує аудіокнига, начитана автором ексклюзивно для українського книжкового додатка АБУК, та електронна версія книги у форматі самостійного додатка для мобільних платформ.
У 2017 році Валерій Маркус здійснив пішу подорож із Парижа до мису Фіністерре, через Францію та Іспанію стародавнім паломницьким шляхом святого Якова ‒ Ель Каміно де Сантьяго. З військовим наплічником за спиною, без знання мови та з мінімально необхідною кількістю грошей Валерій вийшов із Парижа та пішов на південь. Дійшовши до міста Санте, попрямував на захід, до Атлантичного океану вздовж узбережжя через заповідник Ланд де Гасконь, перейшов кордон Іспанії, далі вздовж океану по Кантабрійському хребту. Перейшовши гори, знову вирушив на південь, відвідавши місто Сантьяго-де-Компостела, звідки пішов далі на захід до Мису Фіністерре, де встановив український прапор, підписаний українцями на Майдані Незалежності у Києві. Загалом Валерій подолав 2000 кілометрів пішки. Усю свою подорож він фільмував та описував в публікаціях на Facebook.
У травні 2019 року вирушив у наступну подорож країнами Скандинавії. 24 травня він прилетів до Осло і звідти пішов пішки на північ. Метою мандрівки було дійти до Північного Льодовитого океану. Валерій був у дорозі з травня по жовтень 2019 року. Шлях проходив через Норвегію, Швецію і Фінляндію. У горах Валерій отримав травму обличчя і був змушений самостійно його зашивати. Загалом Валерій пройшов пішки близько 3500 км горами.
Співзасновник Markus Foundation ‒ благодійного фонду, що забезпечує потреби бійців 47 Бригади «Маґура».
У 2022 році режисер Сергій Дмитренко зняв про Валерія Маркуса повнометражний документальний фільм «Вільна людина. Проща». Фільм охоплює період з 2014 по 2020 роки й складається з особистих відео Валерія з фронту, його подорожей, а також інтерв'ю з ним, його друзями, родиною та побратимами. Важлива мета цього фільму ‒ не лише розповісти про відомого бійця та мандрівника, а й підтримати військовослужбовців, які після фронту намагаються адаптуватися до цивільного життя.
Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року воював у складі 30-ї ОМБр розвідником. У квітні 2022 року Валерію Маркусу запропонували взяти участь у формуванні 47-го окремого стрілецького батальйону. Маркус обійняв посаду головного сержанта військової частини. У липні 2023 року добровільно залишив посаду та був переведений у інший підрозділ.
Наприкінці 2024 року у публічний простір повернувся військовий Валерій Маркус. Він на своєму каналі YouTube випустив серію відеороликів, де розповів про внутрішні конфлікти та проблеми з керівництвом бригади.
Валерій Маркус нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть» (2014 рік), відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» (2022 рік), медаллю «За особливу службу ІІІ ступеня» (2022 рік)
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
‼ Радимо прочитати
📚 «Сліди на дорозі» ‒ перша художня книга українського письменника, блогера та військового Валерія Маркуса, частина подій якої відбувається на Донбасі під час російсько-української війни. Книга стала однією з найпопулярніших в Україні 2019 року. З часу виходу паперової книги вже продано 75 тисяч її примірників.
Декілька цікавих фактів про книгу:
🔸 Автобіографічний елемент:
Книга частково автобіографічна, оскільки головний герой, як і сам автор, переживає досвід війни на Донбасі, а також має особисті травми та сімейні трагедії.
🔸 Досвід війни:
"Сліди на дорозі" зображують війну зсередини, показуючи не лише бойові дії, але й життя солдатів, їхні стосунки, страхи та надії.
🔸 Інноваційний підхід:
Книга використовує QR-коди, щоб додати мультимедійний контент та зробити досвід читання більш інтерактивним та занурюючим, а також перенесе читача у віртуальний світ фото та відео з реальних подій війни, створюючи ефект присутності.
🔸 Популярність:
Книга стала дуже популярною в Україні, отримала номінацію на премію "Книга року" та була продана великим тиражем (2019 р.).
🔸 Критика:
Деякі рецензенти відзначають, що книзі не вистачає професійної редактури та виразного художнього стилю, але, попри це, вона має значний успіх.
🔸 Символізм:
«Сліди на дорозі» – це не лише про фізичні сліди на місцевості, але й про сліди, які залишає війна на людях та їхніх душах.
📚 Запрошуємо до читання книги «Сліди на дорозі»!
📚 Читайте книгу онлайн (безплатно) за посиланням https://surl.li/qdmmfa
📚 Книга доступна у вигляді мобільного застосунку. Кошти від його завантаження, як і від продажу книги, автор переказує на потреби ЗСУ.
📚 Завантажити мобільний застосунок книги «Сліди на дорозі» на смартфони і планшети з iOS можна в Apple Store (https://surl.li/nqbwda ), а для Android ‒ в Google Play (https://surl.li/iynpny ).
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse