31 грудня ‒ Щедрий вечір (Маланка)

Після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар більшість великих церковних свят українці святкують на 13 днів раніше. Тому і свято Маланки буде 31 грудня.

У дохристиянські часи в українців існувала давня легенда, за якою богиня кохання Лада та бог всеєдної гармонії Ладо мали доньку Маланку. Одного разу її викрав змій та й ув'язнив у підземеллі. Але молодик, на ім'я Василь звільнив красуню з полону і за це вона вийшла за нього заміж. Саме тому наші предки вшановували Маланку, яка була символом Місяця, а наступного дня святкували день Василя, який символізував Сонце.

З приходом християнства трактування свята змінилося. Православна церква пов'язала цей день із пам'яттю про двох святих: Василія Великого Кесарійського і преподобної Меланії Римлянки. Василій Великий був визначним церковним діячем, одним з отців Церкви та архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії. Йому приписують винахід іконостасу та складання літургії Василія Великого. Маланка, або Меланка Молодша була черницею і меценаткою: вона відома тим, що будувала церкви, допомагала нужденним і піклувалася про хворих у часи занепаду Римської імперії.

В народі у давні часи існувало багато традицій та обрядів, що пов'язані зі святом Маланки. Зокрема, святкувати Маланку прийнято до світанку. Головними персонажами, звісно ж, є хлопець, переодягнений у Маланку та дівчина в образі Василя, яких оточують різні фольклорні персонажі, зокрема коза й чорт. У такому складі маланкарі ходять від хати до хати, щедрують і вітають зі святом всіх перехожих.

На Маланку уся сім'я збирається за багатим святковим столом, щоб зустріти свято у мирі та злагоді. Перед цим, з самісінького ранку слід ретельно прибрати всю хату. До традицій, яких й до сьогодні дотримуються відносять:

• просити вибачення у тих, кого образили або перед ким завинили, щоб весь наступний рік провести у злагоді;

• незаміжні дівчата ворожать на майбутніх наречених, адже ворожіння на свято Маланки вважається найправдивішим;

• не давати та не брати що-небудь у борг, щоб не провести наступний рік у боргах;

• не виносити сміття, щоб не винести все щастя з дому.

На світанку 1 січня, на свято Василя, в Україні заведено засівати родичів, знайомих та просто хороших людей зерном. Оскільки наші предки вірили у те, що посівання приносить добробут, щастя та великий урожай на наступний весь рік.

У 2023 році Міністерство культури та стратегічних комунікацій України схвалило рішення про включення «Традиції Щедрого вечора в Україні» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Вітаємо зі святом! Нехай Щедрий вечір прийде в ваш дім разом із щастям, добробутом і миром! 

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел