Embedded Files
Володимир II Всеволодович Мономах (в хрещенні Василій; 1053 – 19 травня 1125) – князь смоленський (1073-1078), чернігівський (1076-1077, 1078-1094) і переяславський (1094-1113), великий князь київський (1113-1125), представник династії Рюриковичів.
«Повчання дітям Володимира Мономаха» – визначна пам'ятка літератури Київської Русі, яка збереглася (без закінчення) в Лаврентіївському списку «Повісті временних літ» під 1096 р. у кількох неповних частинах. Точна дата написання твору – 1117 р.
«Повчання» – оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів.
Перша частина «Повчання» складається з цитат з так званої ворожильної Книги псалмів. Псалтир під час ворожіння найперше розкривався на тих сторінках, які були Мономахом найбільш «зачитані». Чим раніше цитується той чи інший псалом, тим суб'єктивно важливішою була його тема для Мономаха. Гуманістичний стрижень «Повчання» — завжди залишатися людиною й допомагати іншим.
За законами психологічного захисту, з тексту, що «випав», будуть виписуватися якомога більш загальні й нейтральні місця, тобто цитована і нецитована частини псалма перебувають у відношенні свідомого-підсвідомого у психіці людини: нецитована частина міститиме заборонені, витіснені теми, тінь особистості. Найпершим було процитовано 42 псалом: «Чого печалишся душе моя? Чого непокоїш мене?».
У нецитованій частині 42 псалма Бог асоціюється з водними потоками: «Прикликає безодня безодню на гуркіт твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли наді мною».
Аналіз другої, автобіографічної частини «Повчання», дає підстави вбачати тут чітко прописану тему переправи через річку Стугну в 1093 р., яка спричинила значну психотравму Мономаху Завдяки кропіткій праці Л. Є. Махновця з віднесення згадуваних Мономахом подій до конкретних років було зроблено висновок про феноменальне відтворення князем минулих подій у чіткій часовій послідовності. Але ця чітка хронологічна послідовність має дві лакуни – перша між 1087 і 1093 рр., друга – між 1094 і 1096 рр. Не виключена можливість, що насправді це одна лакуна, а умовний центр її (1093) саме і позначає психотравмувальну подію – смерть брата Ростислава у водах річки Стугни на очах у Мономаха, який не зміг (чи не захотів?) врятувати зведеного брата.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: лютий, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse