Серпень – золоте серце літа

«Серпень з вереснем стискають один одному правицю.» М. Рильський.

Серпень ‒ останній густий келих літа, місяць підбиття підсумків літа, місяць-працівник, вінець року, вінчає літо красне.

Серпень місяць – найщедріший з усіх місяців у році. Давньоруська назва місяця – «серпень». Так само він називається в українській і польській мовах. Назва походить від слова серп (знаряддя, яким жали зернові). Інші назви, що існували в народі, також свідчили про жнива: «копень», «густар», «хлібочол», «жнивець», «зоряничник», «городник», «прибериха-припасиха», «спасівець», «барильник», а ще – «зорів». Напевно, за яскраві вечірні та вранішні зорі. В цей час найкраще видно вірний козацький дороговказ – Чумацький Шлях.

У серпні «один серпневий день рік годує». Все це напрочуд вірно і споконвіку відстежується у народній традиції:

✔ парує туман над лісом – пора йти по гриби; 

✔ на пасіках качали мед. Звідси “серпень-медовик” і народна мудрість: ”Багатий, як серпневий стільник”. 

✔ найголовніша турбота місяця – без втрат завершити жнива, дати лад врожаю. У народі говорили: що у цей час збереш, з тим і зиму проведеш.

Український прадавній календар називає третій місяць літа іменем лелеки. Цей період року символізував сімейний затишок, доброзичливість, надію на продовження роду й зміцнення сім'ї.

Лелека ‒ незмінний супутник людського житла протягом багатьох тисячоліть. Цей птах у слов'ян вважався божественним і щасливим, а в Україні вважається птахом миру і живим символом України, символом надії, добра, затишку, щедрості та любові у всіх її проявах. Помічено, що лелеки селяться лише біля добрих людей, лелече гніздо на подвір’ї приносить щастя, удачу та добробут

Лелеки, журавлі, бузьки, чорногузи ‒ як тільки українці не називають біло-сірих птахів. Вважається, що лелеки прилітають з теплих країв 19 березня, на Костянтинів день, а відлітають ‒ після 20 серпня.

В Україну щороку повертаються 25 тисяч лелек. Птах занесений в Червону книгу; у лелек заборонено стріляти. Сусідство цих птахів приносить затишок у наше суєтне життя, а проводжаючи їх у далекі заморські краї ми сумуємо, але маємо надію. Надію на те, що у визначений час лелека повернеться, і не сам, а принесе в оселю бажане маля молодятам.

Споглядання лелек – незмінних супутників людського житла – сповнюють серце теплом, доброзичливістю та очікуванням доброго дива.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел