Embedded Files
Письменник, поет, журналіст Юра Володимирович Зойфер народився 8 грудня 1912 року в Харкові в родині українських євреїв.
Майбутній письменник походив з родини промисловців та фабрикантів, відомі представники якої ‒ харківські мільйонери брати Володимир та Павло Зойфери. Вони продавали залізо, рейки, балки, цвяхи тощо. Успішний бізнес та торгівлю будівельними матеріалами Торгового дому Зойферів знищила російська революція. 1918 року вони залишають Харків. Спочатку потрапляють у Ростов, потім у Тифліс, потім у Константинополь і нарешті у Відень.
У п'ятнадцятирічному віці юний Зойфер вступив до Соціалістичного союзу молоді. Юнак цікавився театром і політичною журналістикою. Його інтереси гармонійно поєднувалися з діяльністю, і в 1929 році він став членом політичного кабаре Соціал-демократичної партії.
У політичному кабаре ставилися спектаклі на злободенні соціальні теми. Юра став популярним автором сатиричних етюдів, памфлетів, п'єс і пісень. Памфлети Ю. Зойфера публікуються в центральному органі австрійських «есдеків» – газеті «Арбайтен-Цайтунг». Про зміст їх говорять заголовки: «Гітлер бачить погані сни», «Про коричневий Відень», «Расистська любовна балада», «Мелодійніий годинник третього рейху», «Кінець світу», «Асторія», «Вінета» – це назви п'єс Ю. Зойфера, дія в яких відбувається в умовних країнах, вифантазуваних автором містах. Зміст цих п'єс – протест проти насильства й несправедливості.
Творчість Юри Зойфера активно розвивалась поки австрійська соціал-демократична партія діяла легально. Але після 1934 року діяльність «есдеків» потрапила під заборону (віденські робітники повстали проти нацистів і в тих подіях Ю. Зойфер брав участь). Молодий драматург продовжував писати гостро публіцистичні п'єси та куплети. Він передбачав, що влада Гітлера й нацистів – не щось тимчасове, а загроза для людства. Але він не міг не бачити й слабкість та непослідовність лідерів австрійських соціал-демократів. Закономірно, що його заарештовують, але він потрапляє під оголошену амністію всім політичним в'язням Австрії. Ю. Зойфер вирішив залишити Австрію та під час спроби нелегально перейти швейцарський кордон його знов арештовують та відправляють у концентраційний табір Дахау.
Зойфера призначили на важку фізичну працю. Він щодня тягав вози з цементом. Тут Юра написав «Пісня про Дахау», яка стала табірним гімном свободи. «Пісня про Дахау», в якій поет закликав товаришів не здаватися, не падати духом, а сміливо йти вперед, стала його останньою політичною поемою.
Творчий спадок Юри Зойфера невеликий: збірка «Вірші та репортажі», неопублікований роман «Так вмерла одна партія» (уривки публікувалися в нелегальній комуністичній газеті «Фольксштиммі»). 1947 року побачила світ книга «Від раю до загибелі світу» – збірка п'єс в жанрі «маленької драми» Його вірші перекладені 50 мовами світу.
У вересні 1938 року Зойфера вивезли до концтабору Бухенвальд, де він помер від тифу 16 лютого 1939 року, не дочекавшись звільнення, якого для нього домоглися родичі. Йому було лише 26 років.
Театр-студія «Арабески» (Харків) має у своєму репертуарі п'єсу «РАДІОШАНСОН – вісім історій про Юру Зойфера» (2007; за текстами Сергія Жадана, музика – Kharkiv Klezmer Band). В Майстерні 55 (Харків) була поставлена вистава «П'ять хвилин до нуля» за мотивами п'єси Юри Зойфера «Кінець світу» (2019; режисер – Леонід Садовський).
У 2016 році, під час декомунізації харківських топонімів, на честь Юри Зойфера була названа вулиця за Держпромом у Харкові, яка раніше мала ім'я французького письменника Анрі Барбюса.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse