23 лютого народився Василь Васильович Капніст

Після відставки з військової служби повернувся в Україну, оселився в Обухівці у садибі Капністів. Був директором училищ Полтавської губернії. Опрацював статут Полтавського «громадського дворянства училища» (гімназії).

Василь Васильович користувався великим авторитетом серед українського дворянства, обирався ватажком дворянства Миргородського повіту, Київської губернії, генерального судді Полтавської губернії та полтавським ватажком дворянства.

В. Капніст почав друкуватися в 1780 року російською мовою. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші. Перший твір ‒ ода (1775) з приводу укладання миру з Туреччиною. У 1806 року видав збірку «Лирические сочинения».

Намагався відстоював інтереси українського народу, що й відображалося у його творах. В «Оді на рабство» (опубл. 1806) він виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні ‒  остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

Найвище творче досягнення комедія у віршах «Ябеда» (1798), де викривалися царські бюрократія і суд, критикував російську колоніальну політику на українських землях. В її основу покладено судовий процес автора з поміщицею Тарновською за незаконно захоплену в нього землю. Перша «офіційна» постановка п'єси на столичній театральній сцені відбулася лише за часів Павла І, у 1798 році. Причому після четвертої вистави «Ябеду» було заборонено, а її окреме видання вилучене з типографії.

В. Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову й зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження та українські особливості цього твору.

Написав вірш на честь відкриття монумента Слави у Полтаві, який виконувався хором; залишив переспів вірша Г. Сковороди «Ой ти, птичко желтобоко» («Чижик»).

У 1787 році Василь Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проєкт відновлення козацьких формувань в Україні «Положение, на каком может быть набрано й содержано войско охочих козаков», який, попри  підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року В. Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками пруських урядових кіл, у т.ч. з міністром закордонних справ (канцлером) Прусії Е.-Ф. Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

Маєток Капністів у Великій Обухівці став одним з осередків просвітництва на Україні. Сюди приїздили Г. Державін (липень 1813), М. Гоголь (неодноразово), М. Гнєдич; на початку 20-х рр. IXX ст. збиралися майбутні декабристи С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін, М. Лунін, О. Поджіо, П. Пестель. У сім'ї Капністів виховувався декабрист М. Лорер (див. Декабристи на Полтавщині). У В. Обухівці діяв домашній театр. Серед п'єс ставили й комедію «Ябеда» В. В. Капніста. Ролі в ній виконували, зокрема, й батьки М. В. Гоголя.

В останні роки життя брав діяльну участь у роботі Театру Трощинського в селі Кибинці (нині село Миргородського району Полтавської області), де й помер 28 жовтня (9 листопада) 1823 року. Похований у селі Велика Обухівка.

У листопаді 2008 року в рідному селі Василя Капніста Великій Обухівці відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові й громадському діячеві, спорудженого за проєктом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого у 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя. Вулиці міст Полтави, Дніпра, Сум мають імʼя українського поета, драматурга, громадського діяча Василя Капніста.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: лютий, 2025