Embedded Files
«Людина починається не з дати свого народження ‒ вона починається з народження власної пам'яті.» Микола Руденко
Письменник, поет-дисидент, філософ, вчений-економіст, фронтовик, політв'язень, засновник Української Гельсінської групи, Шевченківський лауреат (1920-2004) Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року в селі Юріївці на Луганщині. Змалку Микола Руденко був поетично обдарований, його вірші друкувалися в піонерських та юнацьких газетах. Навчаючись у восьмому класі переміг у конкурсі на найкращий літературний твір, організований Наркомосом України, під час якого познайомився з поетом Леонідом Соломоновичем Первомайським.
Навчався в селищній школі, закінчив десятирічку в 1939 році та вступив на філологічний факультет Київського державного університету. У тому ж році був мобілізований в армію. Учасник Другої світової війни, був тяжко поранений, демобілізований 1946 року у званні капітана. Повернувшись до Києва, працював редактором, а потім головним редактором журналу «Дніпро» та секретарем партійної організації Спілки письменників України. У 1947 році вийшла його перша збірка поезій «З походу».
У 1949 році, в період гоніння на єврейських письменників, не погодившись з партійною думкою про злочинну діяльність так званих космополітів, Микола Данилович як секретар парткому СПУ відмовився від складання негативних характеристик на Ріву Балясну, Матвія Талалаївського, Григорія Полянкера та інших, яких все ж таки заарештували, а його звільнили з усіх посад.
Втративши свої посади та регулярний заробіток, він самотужки надолужує брак університетської освіти, багато подорожує Україною та як талановита творча особистість занурюється в спостереження та аналізує життя навколо. Для написання своїх науково-фантастичних романів вивчає наукову літературу, консультується у вчених з різних галузей знань. З-під його пера виходять поетичні та прозові твори, які перекладаються російською мовою та виходять великими накладами в Києві та Москві: «Мужність: поезії» (Київ, 1952), «Світлі глибини» (1952), «Переклик друзів» (1954), «Поезії» (Київ, 1956), «Вітер в обличчя: Роман» (Київ, 1955, 1957, 1958, 1961, 1964, рос. пер. – Москва, 1959, 1961), «Остання шабля: Роман» (Київ, 1959, 1963, 1965, 1967; рос. пер. – Москва, 1960).
Він автор багатьох збірок поезії, романів і повістей, зокрема, «Вітер в обличчя» (1955), «Остання шабля» (1959), «Орлова балка» (1970) фантастичних романів «Чарівний» (1976, про голод 1933 р.). За роман «Орлова балка» та збірку «Поезії» він був ушанований Державної премії України імені Т. Г. Шевченка 1993 року.
Світогляд М. Д. Руденка поступово змінюється. Він разом з іншими волелюбними письменниками захоплюється ідеями перебудови, включається до правозахисного руху. Зустрічається з академіком А. Сахаровим та іншими людьми. У 1976 році в Києві була створена Українська Гельсінська група, одним із засновників якої був Микола Руденко. Його участь у правозахисному русі закінчилася 1977 року ув’язненням на 7 років та 5 роками заслання. У таборах Руденко продовжував писати, попри нестерпні умови для творчості.
1987 року його було амністовано, але жити й працювати було ніде – квартиру в Києві після засудження йому не повернули. У цьому ж році він з дружиною виїхав до Федеративної Німеччини, а потім – до США. У США він очолює Закордонне Представництво Української спілки, яке боролося за визволення радянських політв'язнів.
Лише в 1990 році М. Д. Руденку було повернуто громадянство в незалежній Україні. Він вертається на рідну землю. М. Д. Руденко став першим лауреатом літературної премії імені В. К. Винниченка 1991 року. 29 листопада 1996 року нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня.
Уже незалежна Україна повернула йому квартиру, громадянство, пошану, повагу. Стали виходити книги, Микола Данилович отримував ордена, нагороди, премії, а до 80-річчя йому вручили вищу нагороду України – звання Героя України (19 грудня 2000 року). Це дійсно той випадок, коли нагорода знайшла Героя.
Помер М. Д. Руденко у 2004 році.
У Дніпрі ім'ям Миколи Руденка названо вулицю. У 2011 році на батьківщині письменника, в смт Біле-1 (на Луганщині) в гімназії, названій на його честь, відкрито «Літературно-краєзнавчий музей М. Руденка». До 90-ї річниці з дня народження Миколи Руденка пошта України у 2010 році випустила в обіг поштовий конверт.
На будинку Роліт у Києві (вул. Богдана Хмельницького, 68), де деякий час проживав Микола Руденко, йому встановлена меморіальна дошка.
У листопаді 2020 року Укрпошта випустила зчіпку «Лицарі духу. Діячі українського правозахисного руху» з трьох марок «Михайло Горинь (1930-013)», «Микола Руденко (1920-2004)», «Святослав Караванський (1920-016)». Автор ‒ Василь Василенко. Дата випуску ‒ 20.11.2020. Тираж ‒ 100 000 прим. 18 січня 2024 року Київська міська рада перейменувала бульвар Кольцова на бульвар Миколи Руденка.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse