Embedded Files
Видатний український вчений-агрохімік, ґрунтознавець Микола Костянтинович Крупський народився 23 грудня 1903 року у с. Северинівка Ямпільського району Вінницької області. Навчався в Уманському сільськогосподарському інституті, після закінчення якого працював викладачем і завідувачем навчальної частини сільськогосподарської школи в с. Сарни Монастирського району на Уманщині.
У 1926 р. його було обрано за конкурсом на посаду асистента кафедри землеробства і кормовиробництва Харківського зоотехнічного інституту (нині Державний біотехнологічний університет). Після закінчення в 1929 р. аспірантури при кафедрі ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту (нині Державний біотехнологічний університет) Микола Костянтинович працював на цій кафедрі спочатку асистентом, а з 1930 р.‒ доцентом. У 1941 р. його призначено завідувачем кафедри агрохімії, яку він очолював до 1969 р. Під час евакуації разом з інститутом у Самаркандську область Микола Костянтинович у 1942 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук. У 1957 р. йому було надано звання професора, а в 1959 р. його обрано членом-кореспондентом УАСГН.
Микола Крупський вивчав колоїдні властивості ґрунтів, започаткував колоїдно-хімічний напрям у вивченні ґрунтів, визначив участь активного та пасивного мулу у формуванні вбирної здатності ґрунтів, роль кожної частини цього комплексу.
Після реорганізації у 1956 р. лабораторії ґрунтознавства АН УРСР в Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства Микола Крупський працював спочатку завідувачем лабораторії фізико-хімії та колоїдної технології ґрунтів, а з травня 1959 р. ‒ директором Інституту, котрий він очолював до 1974 р.
Микола Крупський зробив значний внесок у розвиток ґрунтознавства й агрохімії. Одним із найважливіших напрямів у ґрунтознавстві слід вважати розробку концептуальних і методичних засад великомасштабного обстеження ґрунтів, які були створені великим колективом авторів під його керівництвом.
Під науковим керівництвом Миколи Крупського узагальнено агрохімічні показники ґрунтів, які покладено в основу розробки карт агрохімічного районування сільськогосподарської території України за показниками родючості ґрунтів та окупності мінеральних добрив приростами урожаїв сільськогосподарських культур. Ці матеріали увійшли до монографій «Агрохимическая характеристика почв СССР. Украинская ССР» та «Атлас почв Украины», які й нині не втратили своєї значущості.
Під науковим керівництвом Миколи Крупського були розроблені та включені в ОСТ методи визначення вмісту рухомих форм цинку, марганцю, міді та кобальту, які і нині широко використовують у практиці аналітичних робіт. Широко застосовують також розроблений під його керівництвом експресний метод визначення місткості вбирання ґрунтів.
Миколі Костянтиновичу належить понад 300 наукових публікацій у галузі агрономічної хімії та ґрунтознавства, у т.ч. 10 написаних у співавторстві та за його редакцією монографій, а також численні авторські свідоцтва на винаходи. Під його науковим керівництвом захищено 56 кандидатських і 4 докторських дисертації.
Микола Крупський був широко відомим і визнаним ученим не тільки на Батьківщині, а й далеко за її межами. Він мав честь неодноразово представляти вітчизняне ґрунтознавство за кордоном: у 1964 р. брав участь як заступник голови радянської делегації на VIII Міжнародному Конгресі ґрунтознавців у Румунії, в 1968 р. був делегатом на ІХ Міжнародному Конгресі ґрунтознавців у Австралії, в 1966 р. очолював делегацію УРСР на Всесвітній конференції із земельних ресурсів, яку було скликано в Римі під егідою ООН.
Інформація підготовлена на основі статті: Носко, Б. С. До 110-річчя від дня народження М. К. Крупського (1903-1986) [Текст] / Б. С. Носко, С. А. Балюк // Вісн. аграр. науки : наук.-теорет. журн. ‒ 2013. ‒ № 12. ‒ С. 82-84
«Микола Костянтинович Крупський ‒ видатний вчений-грунтознавець».pdfPage updated
Google Sites
Report abuse