21 серпня  народився Дмитро Дмитрович Кремінь

Дмитро Дмитрович ‒ автор збірок: «Травнева арка» (1978), «Південне сяйво» (1982), «Танок вогню» (1983), «Бурштиновий журавель» (1987), «Шлях по зорях» (1990), «Пектораль» (1997), «Елегія Троянського вина» (2001), «Літопис» (2003), «Атлантида під вербою» (2003), «Синопсис» (2005), «Полювання на дикого вепра» (2006), «Літній час» (2007), «Лампада над Синюхою» (2007, спільно з народним художником України А. Антонюком), «Вибрані твори» (2007, серія «Бібліотека Шевченківського комітету»), «Скіфське бароко» (2008), «Скіфське золото» (2008), книга-трилінгва (книга, яка містить текст трьома мовами) «Два береги» (2008, у співавторстві з В. Пучковим), «Замурована музика» (2011), «Медовий місяць у Карфагені» (2014), «Сльози Сухого Фонтану» (2014), «Скрипка з того берега» (2016), «Poems from the Scythin Wild Field» (2016, видана у Канаді).

Дмитро Кремінь ‒ автор близько 500 пісень, покладених на музику Т. Ярової, В. П'ятигорського, О. Нежигая, Є. Долгова, О. Іванова, О. Сичова, А. Миронова. Окремо вийшли пісенні альбоми (у співавторстві): «Соловейко» (1998), «З нами Святий Миколай» (2011), «День і ніч» (2005), «Відверто кажучи» (2015) та ін. Він ‒ автор гімнів Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Миколаївського спеціального морпорту «Ольвія», Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Миколаївського хлібзаводу № 1, Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Відомі його літературознавчі розвідки про Г. Косинку, М. Куліша, А. Малишка, М. Вінграновського, О. Сизоненка, Л. Вишеславського, С. Крижанівського, О. Глушка, Л. Куліченка, В. Базилевського, Л. Костенко, В. Стуса, В. Коротича, І. Драча.

Вірші Д. Кременя перекладені багатьма мовами світу.

За його сценарієм Миколаївською студією телебачення виготовлено фільм «Білі хмари на тлі золотому», відзначений гран-прі на всеукраїнському фестивалі кінофільмів «Калинові острови» (2004), а також «Слідами Ахіллового бігу» (2010). Перекладав з грузинської, вірменської, осетинської, німецької, болгарської, словацької  та інших мов.

Дмитро Дмитрович ‒  член Національної спілки письменників України (1979), заслужений діяч мистецтв України (2016), головний редактор журналу «Соборна вулиця» (2012-2018).

Д.  Д. Кремінь ушанований багатьох нагород: лауреат Республіканської літературної премії ім. Василя Чумака (1987), Миколаївської обласної премії імені Миколи Аркаса (1994), обласної журналістської премії ім. О. Самойленка (2008), Всеукраїнської літературної премії імені Володимира Свідзінського (2011), Всеукраїнської літературної премії ім. Зореслава (2013), Всеукраїнської літературної премії ім. В. Сосюри (2013), літературної премії ім. Л. Вишеславського (2013), міжнародної літературної премії ім. І. Кошелівця (2014). 1999 року збірка віршів «Пектораль» (1997) здобула Національну премію України ім. Т. Г. Шевченка (1999), лауреат міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2020, посмертно).

Дмитро Кремінь був відзначений званням «Гopoдянин року» в нoмiнaцiї «Мистецтво» (1999) та «Людина року» (2016), «Людина року Миколаївщини» (2008, 2016). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2010), відзнакою Миколаївської обласної ради «За заслуги перед Миколаївщиною» І ступеня, неодноразовий переможець конкурсу «Краща Миколаївська книга».

У 2023 році Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» від 17 грудня 2021 року № 1982-IX  було оголошено роком Дмитра Кременя.

Помер Дмитро Дмитрович Кремінь 25 травня 2019 року.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025