Embedded Files
Український поет, перекладач Володимир Омелянович Забаштанський народився 5 жовтня 1940 року в селі Браїлів Жмеринського району Вінницької області та був наймолодшим серед п'ятьох дітей в сім’ї, де батько, Омелян Олексійович Забаштанський, працював у кам'яному кар’єрі, а мати, Настя Данилівна, – у радгоспі. Після закінчення семирічки Володимир навчався у Макіївському будівельному училищі на маляра. Згодом працював маляром, кочегаром, робітником у радгоспі та каменярем у гранітному кар'єрі. 24 серпня 1958 р., внаслідок вибуху у кар’єрі, 18-річний юнак залишився без очей і рук. Ця трагедія перевернула усе його життя.
Він знайомиться з відомим письменником Євгеном Кравченком, який першим допоміг хлопцеві повірити в себе, зрозуміти, що життя продовжується. В. О. Забаштанський залишається у Києві.
Після дворічного лікування в Київському інституті травматології та ортопедії закінчив з відзнакою середню вечірню школу робітничої молоді, здобувши повну середню освіту. В 1969 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Навчаючись, почав писати вірші, які друкувалися у періодичних виданнях, і відразу ж привернули до себе увагу любителів поезії та професійних критиків. Перші вірші написав ще в шкільні роки.
У темних окулярах, з дружиною Ольгою або друзями, які постійно супроводжували його, він відвідував літературні вечори, багато спілкувався з людьми та писав. Впродовж 1960-1990-х років багатотисячними тиражами виходили збірки віршів Володимира Забаштанського.
Друкуватись в періодичних виданнях розпочав з 1961 року. В 1967 році окремим виданням вийшла перша збірка поезій «Наказ каменярів». Потім одна за одною з'являлися книжки справжнього поета: «Віра в людину», «Крицею рядка», «Грані краплі», «Вага слова», «Запах далини», «Жага життя», «Мужністю завдячую тобі». Тема тяжкої долі українців стала визначальною для нього. За збірку «Запах далини» Володимира Омеляновича Забаштанського 1986 року вшановано найвищою нагороди – Державної премії імені Тараса Шевченка. Багато уваги Володимир Омелянович приділяв громадському життю. Активною була його діяльність як члена (з 1967 р.) Національної Спілки письменників України. Забаштанський В. О. користувався авторитетом як керівник Республіканської літературної школи-студії творчої молоді «Кобза» (1968-1993 рр.).
Про визнання Володимира Омеляновича як поета говорить і те, що ще на початку своєї творчості за збірку «Моя вузькоколійка»(1973), він отримав літературну премію ім. М. Островського (1974). А з часом за збірку «Запах далини» (1982) його було відзначено Державної премії імені Тараса Шевченка (1986). Крім того, твори поета перекладені різними мовами світу.
Крім написання власних поетичних творів займався перекладацькою діяльністю. Переклав українською «Езопові байки», документальну повість для дітей «Біла борозна» А. Іванова, повісті В. Астаф’єва «Кража» і «Десь гримить війна». Крім того, здійснював переклади з болгарської, азербайджанської, татарської, грузинської та інших літератур.
Найбільший вплив на творчість В. Забаштанського справили такі лідери культурно-політичного життя України як В. Симоненко, Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, М. Вінграновський, Ліна Костенко.
За плідну літературну діяльність і велику громадянську мужність Володимир Омелянович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (1997), цього ж року йому присуджено міжнародну премію фундації Антоновичів (США). Крім того, Забаштанський нагороджений орденом «Знак пошани» (1982), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України (1991), ушанований літературної премії ім. Володимира Булаєнка (1998) та літературної премії ім. Володимира Свідзинського (2002), яку отримала вдова письменника.
2 грудня 2001 р., на 62-му році життя, перестало битися серце людини надзвичайної мужності та непересічного таланту, відомого письменника і громадського діяча Володимира Омеляновича Забаштанського.
Поезія Володимира Забаштанського життєва та правдива. Його твори пройняті глибоким патріотизмом і гуманізмом, величезною любов'ю до рідного краю. У багатьох своїх віршах він виступає як ніжний лірик, що також приваблює багатьох любителів цього жанру.
У жовтня 2008 року у подільському селищі Браїлів, на батьківщині видатного земляка Володимира Забаштанського, відкрився його літературно-меморіальний музей. Саме тут стартувало поетичне свято «Браїлівська осінь Володимира Забаштанського», яке зібрало сотні прихильників і шанувальників творчості народного поета-кобзаря.
Володимир Омелянович Забаштанський в житті та творчості був втіленням незламного характеру, неймовірного зусилля волі, нестримної жаги до життя...
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse