18 вересня народилася Алла Олександрівна Горська

Алла була вихована у повністю російськомовній сім’ї та ніколи не вивчала українську мову в школі. Жінка почала опановувати українську вже у свідомому віці.

А. Горська брала участь в організації заходів з просвіти, підготовці щорічних Шевченківських свят. Вона також плідно займалася мистецькою діяльністю, створивши серію монументально-художніх робіт.

Завдяки її активності з’явилася традиція покладання квітів до пам'ятника Кобзарю у парку Тараса Шевченка в Києві. Це партія сприйняла як «зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів». У 1965 році було заарештовано багатьох друзів і знайомих А. Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору, через що її художня творчість була приречена на «радянські провали».

Горську постійно викликали в КДБ, погрожували страшною розправою

У квітні 1968 року Алла Олександрівна та ще 139 діячів науки й культури підписали лист-протест до тодішніх керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами та закритими судами над дисидентами. Тоді почалися адміністративні репресії проти «підписантів», кагебістський тиск. Аллу Горську ж виключили зі Спілки художників.

Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Однією із керівників цієї організації називали А. Горську. Через це за Аллою Олександрівною стежили та переслідували, іноді навіть демонстративно. Жінка за декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

28 листопада 1970 року Аллу Горську вбили в домі родини у Василькові, що в Київській області. Похорони художниці відбулися 7 грудня 1970 року на Берковецькому кладовищі в Києві. Ця подія перетворилася на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.

Алла Горська до останнього дня свого життя відстоювала право українців на власну культуру, при цьому не бувши змалечку причетною до України. Алла Горська сама взяла на себе тяжку долю українського народу. Імовірно вбивство скоїли співробітники КДБ, але всі докази страшної розправи знищені ще в 1990-х роках.

Творчість мисткині ґрунтувалась на традиціях київської академічної школи, народному мистецтві, українському авангарді 1920-х, бойчукізмі, глибокому знанні світових мистецьких напрямів. Авторка численних художніх творів: «Автопортрет з сином» (1960), «Портрет батька» (1960), «Абетка» (1960), «Біля річки» (1962‒1963), «Портрет В. Симоненка» (1963) та ін.

У 1964 році група художників Опанас Заливаха, Людмила Семикіна, Галина Севрук, Галина Зубченко та Алла Горська взялися створювати вітраж «Шевченко. Мати» до 150-річчя Тараса Шевченка у вестибюлі Червоного корпусу Київського національного університету. На жаль, його знищили за наказом тодішнього ректора І. Т. Швеця.

Художниця розробила ескізи до вистав «Ніж у сонці» за поемою Івана Драча, «Отак загинув Гуска» Миколи Куліша, «Правда і кривда» Михайла Стельмаха та ін. (режисер Л. Танюк). Вистави, готові до постановки, було заборонено.

Твори художниці знаходяться у Національному художньому музеї у Києві, Національному художньому музеї ім. А. Шептицького у Львові, Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва, Музеї шістдесятництва, одній з найбільших у світі колекцій нонконформізму на теренах СРСР Нортона і Ненсі Додж Ратгерського університету, Музеї Берлінської стіни Чекпоінт Чарлі тощо.

12 червня 2025 року в Києві представили відтворену мозаїку Алли Горської «Боривітер». Мозаїку відтворювали сучасні художники з точністю до найменшої деталі.

В містах України: Львові, Вінниці, Миколаєві є вулиці, які названі на честь Алли Горської. На будинках у Києві, де мешкала Алла Горська, та у Василькові, де було знайдено її тіло, встановлені меморіальні таблиці.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: вересень, 2025