Embedded Files
Український письменник, поет, прозаїк, перекладач Петро Федорович Сингаївський народився 25 жовтня 1929 року в родині хліборобів на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району Житомирської області. У 1948 році юнак закінчив школу в місті Коростені та вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка
15 жовтня 1953 року у газеті Спілки письменників України «Літературна газета» було надруковано перший твір Петра Сингаївського – байка «Пильний осел».
Член Спілки письменників України від 1956 року.
Перші чотири його збірки віршів (1956-1966) – «Лирика моей весны», «Звезды рядом», «Теплынь», «Лунный снег» – вийшли російською мовою, але переважна більшість наступних збірок – від «Моя турбота віковічна» та «Листя поліського ясеня» (1967р., 1971р.) – були україномовні.
Петро Сингаївський видав понад 20 збірок, із них – сім присвячених дітям. Це збірки для дошкільнят і молодших школярів: «Наш флот», «Кораблі дитинства», «Плисоччина колиска», «Червень сіно косить», «Білі черевички у зими» та ін. В цих збірках перед дітьми постають дотепні образи звірят і птахів, з гумором подані веселі пригоди однолітків.
Поезії Петра Сингаївського зігріті доброю усмішкою, легко читаються і запам’ятовуються. Вони сповнені романтизмом, любов'ю до своєї Батьківщини та сім'ї. Роздуми про життя, красу подільських нив та гаїв, майбуття землі, боротьбу добра та зла, кохання та розлуку ‒ ось головні мотиви його поетичних етюдів. Петро Сингаївський вміло поєднував у своїй творчості глибокі філософські роздуми з простими, але дуже виразними образами.
Притаманними для автора були сатиричні й іронічні твори на побутові теми, а також твори для дітей.
У 1971 році виходить друком єдиний опублікований прозовий твір письменника – «Сьогодні ще не пізно». Разом з Борисом Палійчуком та Анатолієм Сироватським написав сценарій повнометражного документального фільму «Битва за Київ», а також лібрето опери «Сквозь пламя» (у співавторстві з Б. Палійчуком та Є. Кушаковим).
Працював Петро Федорович редактором і у найбільшому і провідному українському видавництві «Дніпро». Після «Дніпра» були кілька років редакторської роботи у сценарному відділі кіностудії О. Довженка та журналі «Радуга».
Останні 25 років Сингаївський працював удома.
Багато ним було зроблено в галузі художнього перекладу, ще більше допомагав поетам-початківцям, їздив із творчими виступами. Петро Сингаївський залишив після себе гарний слід: поезію, переклади та любов до рідної землі та своїх батьків.
Петро Федорович Сингаївський помер 16 січня 1995 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse