25 лютого 1573 р. Іван Федорович заснував друкарню у Львові
Друкарня Івана Федорова не була першою на землях України (перша заснована ще в XV ст.), проте отримала славу першої, де друкувалися книги українським правописом. Друкарня діяла до 1575 р. На той час у Львові склалися сприятливі умови для того, щоб стати осередком друкарства. У XVI ст. це був один з найбільших економічних і культурних центрів у Східній Європі. Розташування міста на перехресті торговельних шляхів сприяло також зростанню його ролі у міжнародних культурних взаємозв’язках.
Вірогідно друкар винаймав приміщення на Краківській вулиці. Деякі дослідники припускають, що І. Федоров прибув до Львова з готовою друкарнею, яку перевіз з собою з польського міста Заблудова. Опису першої львівської друкарні не виявлено. В акті оцінки майна, яке залишилося після І. Федорова і зберігалося в будинку І. Білдаги на Руській вулиці, названо такі речі: «вся столярська робота, тобто прес з усім пристроєм з дерева, ціною 90 золотих; латунний ґвинт великий відливаний з наґвинтником і великою пластиною, що буває під літерами, і пластинкою, що нею притискають літери, рама, у якій літери саджають» (металеві частини важили 8 каменів і 7 безмінів 146 і коштували 51 золотих 6 грошів); цинові (тобто олов’яні) літери в рамі на один аркуш друку.
Для І. Федорова у Львові були ширші можливості, ніж в Москві й за досить короткий термін він видав дві книги, визнані одними з кращих пам'яток української літератури XVI ст. ‒ нову версію «Апостола» (1574), написану згідно з нормами українського правопису того часу, та «Буквар» – перший український підручник.
Від 25 лютого 1573 р. до 15 лютого 1574 р., вийшла перша книга – «Апостол». Книга не мала титульного аркуша, але за змістом ‒ це «Діяння і послання апостольські». Формат львівського Апостола ‒ фоліо, приблизно 18×20 см. Починається він аркушем, на звороті якого зображено герб гетьмана Г. О. Ходкевича, далі йдуть 14 ненумерованих аркушів і 264 аркуші, нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони кожного з них.
Текст львівського «Апостола» повторює московський першодрук, лише на початку вміщено три додаткові пояснювальні статті (арк. 1-9), а московську післямову замінено новою ‒ талановитим автобіографічно-публіцистичним твором І. Федорова (арк. 260-264).
Новим елементом оформлення у львівському «Апостолі» стало широке застосування кінцівок, очевидно, з готових політипажів німецького або польського походження.
Виконана тим самим гравером друкарська марка (сиґнет) І. Федорова вперше у його видавничій практиці з’являється саме у львівському Апостолі (на звороті останнього надрукованого аркуша).
У 1574 р. Іван Федоров видав «Буквар». Як видно з тексту посібника та післямови, він призначався для дітей, які вивчали кириличну писемність, що однаковою мірою використовувалася у пам’ятках церковнослов'янською мовою, мовами східнослов'янських, східнороманських і південнослов'янських народів. Хоч приклади відмінювання і навчальні тексти подавалися церковнослов'янською мовою, опанування ними давало змогу учням читати й писати також українські й білоруські тексти.
Останні сторінки «Букваря» містять уривки з 22-24 притч Книги притч Соломонових (про необхідність навчання, пошани батьків, моралістичні сентенції на зразок «не сътвори насилїя убогому»). Після того йде звертання до батьків у формі досить логічно скомпонованої компіляції з різних розділів Книги притч. Редакція уривків з Книги притч у «Букварі» відмінна від тієї, яка була пізніше запозичена Острозькою Біблією з новгородської Геннадіївської Біблії.
Церковнослов’янська розглядалася тоді як «високий стиль» рідної мови, тому Буквар, виданий у Львові для потреб місцевих українських школярів, цілком заслуговує назви першого відомого нам друкованого українського підручника.
Через кілька років Федоров виїхав зі Львова до Острога, де відкривав ще одну друкарню.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел