«Писати ‒ це буде колись, а сьогодні насправді треба робити щось інше, наближати перемогу. Це те, що ставлять собі за мету сьогодні наші письменники.»
Юрій Андрухович
Один із найвідоміших та найвпливовіших українських письменників сучасності Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). По закінченні середньої школи Юрій Андрухович навчався на редакторському відділенні Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві (1991).
У юності Юрій був лідером відомої літературної групи Бу-Ба-Бу («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом».
На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у Спілку письменників України, у 1991 році ‒ за ідейним переконанням виходить зі складу Спілки разом з декількома колегами та стає ініціатором установи Асоціації українських письменників.
Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Саме з 1991 року Юрій Ігорович публікується у великих літературних журналах України. 1991-1996 рр. ‒ співредактор «часопису текстів і візій» «Четвер» та «Потяг».
У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Юрій Андрухович у 1997–1999 рр. обіймає посаду віцепрезидента Асоціації українських письменників. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури. У 1997 році в Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості».
Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатка «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ).
Західна критика визначає Юрія Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значущістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко.
Твори Андруховича перекладені багатьма мовами: польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою та мовою есперанто.
Письменник автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Дванадцять обручів» (2003), книг есе: «Диявол ховається в сирі» (2006), «Таємниця» (2007) та ін. Автор перекладів українською мовою п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006). Лауреат літературної премії Благовіст (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпциг, 2006).
Творчість Юрія Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.
Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень».
Письменник активно займається громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України. Зокрема, на народному вічі 8 грудня 2013 саме Ю. Андрухович зачитав «Звернення 5/12» від мистецької громади, адресоване як чинній владі, так і опозиції. У січні 2010 року група літераторів (Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Сергій Жадан і Лесь Подерв'янський) започаткували громадську кампанію, кінцева мета якої скасування закону «Про захист суспільної моралі». Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова.
У 2014 році він став професором славістики та центральноєвропейської літератури імені Зігфріда Ансела в Університеті Гумбольдта в Берліні.
9 листопада 2021 року Андрухович прочитав Радіодиктант національної єдності (уривок зі свого нового роману).
Письменник часто живе за кордоном в Європі, в його творах безліч ілюзій і натяків на європейську культуру і європейський контекст. Юрій Ігорович пристрасно відданий європейській ідеї та представляє ідентичність України як культурної нації. Він нагадує Європі, що свобода і права людини знаходяться на передовій оборони України. У 2022 році Юрій Андрухович став лауреатом престижної німецької премії в галузі літератури ‒ Премії Гейне міста Дюссельдорфа.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
‼ Книжкова полиця
Наукова бібліотека ДБТУ пропонує переглянути віртуальний бліцогляд книги Юрія Андруховича, яка є у фонді книгозбірні:
📚 Андрухович, Ю. І. Екзотичні птахи і рослини [Текст] : поезії / Ю. І. Андрухович ; худ. В. Я. Кауфман. – Київ : Молодь, 1991. – 104 с. : іл.
Приємного перегляду!