13 березня народився Юрій Ігорович Андрухович

Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991-1995). Саме з 1991 року Юрій Ігорович  публікується у великих літературних журналах України. 1991-1996 рр. ‒  співредактор «часопису текстів і візій» «Четвер» та «Потяг».

У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників. Юрій Андрухович у 1997–1999 рр. обіймає посаду віцепрезидента Асоціації українських письменників.  Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури. У 1997 році в Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості».

Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатка «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ).

Західна критика визначає Юрія Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значущістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко.

Твори Андруховича перекладені багатьма мовами: польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою та мовою есперанто.

Письменник автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Дванадцять обручів» (2003), книг есе: «Диявол ховається в сирі» (2006), «Таємниця» (2007) та ін. Автор перекладів українською мовою п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006). Лауреат літературної премії Благовіст (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпциг, 2006).

Творчість Юрія Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.

Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень».

Письменник активно займається громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України. Зокрема, на народному вічі 8 грудня 2013 саме Ю. Андрухович зачитав «Звернення 5/12» від мистецької громади, адресоване як чинній владі, так і опозиції. У січні 2010 року група літераторів (Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Сергій Жадан і Лесь Подерв'янський) започаткували громадську кампанію, кінцева мета якої скасування  закону «Про захист суспільної моралі». Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова.

У 2014 році він став професором славістики та центральноєвропейської літератури імені Зігфріда Ансела в Університеті Гумбольдта в Берліні.

9 листопада 2021 року Андрухович прочитав Радіодиктант національної єдності (уривок зі свого нового роману).

Письменник часто живе за кордоном в Європі, в його творах безліч ілюзій і натяків на європейську культуру і європейський контекст. Юрій Ігорович пристрасно відданий європейській ідеї та представляє ідентичність України як культурної нації. Він нагадує Європі, що свобода і права людини знаходяться на передовій оборони України. У 2022 році Юрій Андрухович став лауреатом престижної німецької премії в галузі літератури ‒ Премії Гейне міста Дюссельдорфа.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: березень, 2025