12 січня народився Василь Михайлович Еллан-Блакитний 

У 1920-х ім’я В. Еллана-Блакитного уже більше асоціюється з державною, громадською роботою та публіцистикою. Живучи в Харкові, свої службові пости й досить високе становище в державних органах Василь Елланський використовує переважно для збирання сил української літератури та культури загалом. Він - перший і незмінний редактор урядової газети «Вісті ВУЦВК» та додатка до неї ‒ «Література. Наука. Мистецтво», заснував і редагував журнали «Всесвіт», «Червоний перець». Заснував та очолив одне з перших літературних об'єднань після 1920-х років в Україні ‒ спілку пролетарських письменників «Гарт», до якої входили вже відомі на той час письменники ‒ П. Тичина, М. Хвильовий, В. Сосюра, М. Йогансен, І. Кулик, В. Поліщук та ін.

Крім поетичного та організаторського, Елланський мав ще один талант – уміння дружити. Так, наприклад, у скрутні часи, він витягує П.Тичину до Харкова та влаштовує його працювати у журнал «Червоний шлях». Серед спогадів Тичини також є слова: «аби не Блакитний – Довженка б не було…», оскільки саме за сприяння Блакитного Довженко влаштувався до редакції газети «Вісті ВУЦВК», де розміщував свої карикатури, шаржі, плакати, портрети  та згодом подружився з Остапом Вишнею, Юрієм Яновським, Майком Йогансеном, також витяг він з підвалів ЧК та залучив до роботи у «Вістях» Остапа Вишню, допоміг багатьом талантам у їхньому творчому й громадському становленні.

Пік поетичної творчості Василя Елланського припав на 1917-1920 роки. Образний світ його поезії – це світ «яким бачить його революціонер, що визнав за закон свого життя боротьбу й саможертовність з усім її аскетизмом і «неувагою» до «простих» життєвих реалій тих самих мільйонів, за які він бореться. Вірші вийшли у збірці «Удари молота і серця».

Після 1921-1922 рр. на ситуацію в країні й міжнародне життя реагував переважно сатиричною поезією. У 1924-1925 рр. видав три книги віршованої газетної сатири: «Нотатки олівцем», «Радянська гірчиця», «Державний розум». В доробку письменника низка новелістичних етюдів та нарисів («Фабрична», «Лист без адреси», «Наші дні» та ін.), публіцистична проза політичної та загальнокультурної тематики, низка статей і виступів з питань літератури й мистецтва.

Творчий доробок підписував псевдонімами: В. Блакитний, А. Орталь, В. Еллан, Валер Проноза, Маркіз Попелястий. В Харкові організував письменницьку комуну.

Уся його поезія – відображення світу очима революціонера, життя якого пронизане аскетизмом та самопожертвою задля перемоги. Найбільш відомими творами автора є вірші «Ти пробач», «Нескінченний малюнок», «Після крейцерової сонати».

Тяжка недуга серця, яку з раннього дитинства мав Еллан-Блакитний, призвела до його смерті на 32-му році життя. 4 грудня 1925 року Василь Михайлович помер.

Згодом ім'я поета було приречене на довготривале забуття: його було проголошено «буржуазним націоналістом», «бандитом» і посмертно винесено найвищу міру покарання. 1934 року було демонтовано пам'ятник В. Еллану-Блакитному, поставлений його друзями в Харкові. Твори письменника були заборонені, а всі його товариші по партії боротьбистів розстріляні чи заслані в Сибір.

Після ХХ з’їзду КПРС Василь Михайлович Елланський був реабілітований. Його символічна могила – «кенотаф» облаштована у 1990-х роках в Молодіжному парку м. Харкова.

У містах Києві, Чернігові та Харкові є вулиця Василя  Блакитного.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: січень, 2025