24 лютого народився Іван Львович Липа
Український громадський і політичний діяч, лікар, письменник, журналіст, видавець Іван Львович Липа народився 24 лютого 1865 року на теренах Кримського півострова в родині відставного солдата імперської армії. По материнській лінії належав до козацького стану Полтавщини, що виступав на боці гетьмана Мазепи.
Навчався Іван Львович на медичному факультеті Харківського університету, з якого у 1893 р. його було виключено за діяльність у «Братстві тарасівців» ‒ першій наддніпрянській самостійницькій організації, співзасновником і активним діячем якої він був, та відіслано на батьківщину під суворий поліційний нагляд. Згодом закінчив Казанський університет, по закінченню якого працював лікарем на Полтавщині та Одещині.
Формуванню національного світогляду І. Л. Липи сприяли знайомства зі «Старою громадою» міста, до якої належали Д. Багалій, О. Катренко, родини Русових і Алчевських та ін. «Громадівці» поширювали книжки серед народу, влаштовували театральні вистави і відзначення роковин Т. Шевченка, організовували хори та студентські бібліотечки.
Водночас займався видавничою справою та провадив літературну діяльність, публікуючись у низці періодичних видань, серед яких «Діло», «Зоря», «Буковина» та ін. Заснував видавництва «Одеська літературна спілка» та «Народний стяг». Друкував брошури Б. Грінченка, видав власним коштом два томи творів О. Плю¬ща, упорядкував і видав два альманахи, що містили поезії та оповідання наддніпрянських, галицьких і буковинських авторів.
У 1919 р. переїхав з Одеси до Києва, де взяв участь у національно-визвольному руху, обіймаючи міністерські посади УНР. Був членом ЦК Української партії соціалістів-самостійників, діяльність якої була спрямована на подолання розбіжностей між українськими політичними партіями та вироблення спільної платформи заради державної справи.
Іван Львович Липа був призначений Міністром віросповідань УНР (від УПСС). У Києві провів оформлення автокефалії УАПЦ та скликання її Синоду. За Гетьманату обіймав посаду лікаря інспектора, залишався ним і тоді, коли місто захопили денікінці.
У недовгий період перебування Директорії у Кам'янці-Подільському – в. о. Міністра віросповідань, юстиції та охорони здоров'я. Водночас працював у Всеукраїнській національній раді над парламентаризацією устрою УНР.
Восени 1919 – серпні 1920 рр. Іван Липа працював в урядовій комісії з підготовки Конституції УНР у м. Тарнув (Польща). Заснував благодійну організацію «Український Блакитний Хрест» (1920). Зі згортанням руху та встановленням радянської влади у Києві виїжджає у 1922 р. до Львова, де, позбавлений можливості провадити політичну діяльність, поновлює лікарську практику та займається письменництвом.
Письменницька творчість І. Л. Липи охоплює прозу різних жанрів і поезію. Творчий доробок ‒ повість «Нові хрести», роман «Казаки в Московії», казки «Близнюки», «Шум по дубраві», «Чайка», збірки оповідань «Тринадцять притч» та «Війна, смерть і любов» (1935).
Найбільшу частину літературної спадщини становлять оповідання, в яких він реалістично відобразив тяжке життя народу, духовні поривання і щоденну працю демократичної інтелігенції, картини воєнної дійсності. Залишивши по собі чималу епістолярну спадщину, переосмислював фольклорно-казкові сюжети. Як прозаїк тяжів до соціально-психологічного стилю, створював індивідуально й національно виразні характеристики персонажів, образ людини, гідної наслідування.
З травня 1919 року письменник тяжко хворів. В листопаді 1923 року стан здоров'я Івана Львовича різко погіршився. Похований І. Л. Липа 15 листопада у м. Винниках біля Львова.
Один з провулків Полтави названий на честь Івана Липи (20 травня 2015 року). Ім`ям Івана та Юрія Лип (син Івана Липи) названі вулиці в Одесі та селі Мачухи Полтавської області, де 9 жовтня 2020 року було встановлено меморіальну дошку на честь Івана та Юрія Лип.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел