Embedded Files
Відомий літературознавець, історик, професор університету Святого Володимира (1884 р.) Микола Павлович Дашкевич народився 16 серпня 1852 р. у с. Бежів на Житомирщині в родині священника. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, де його викладачами були В. Антонович та І. Цвєтаєв. Був залишений стипендіатом для підготовки до професорського звання.
Із захопленням молодий дослідник вивчає західноєвропейський середньовічний фольклор, збирає матеріал для наукової праці. На той час Микола Павлович Дашкевич – автор праці з історії літератури «Князювання Данила Галицького за руськими та іноземними відомостями», за яку відзначений університетської медалі. Бувши гімназистом і студентом Микола збирає на квартирі у батька під час канікул у с. Бежеві дітей селян та місцевої збіднілої шляхти й навчає їх грамоти.
6 квітня 1877 року молодий магістрант Микола Дашкевич починає захист своєї магістерської дисертації. А 8 квітня 1877 року 25-річний Микола Дашкевич блискуче захищає дисертацію і здобуває звання магістра всесвітньої літератури, а через місяць його призначають доцентом кафедри історії всесвітньої літератури.
Викладацька діяльність Дашкевича на кафедрі з 1870 по 1880 роки декілька разів переривається довгостроковими відрядженнями за кордон. Після повернення його до Києва затверджують екстраординарним професором кафедри історії західноєвропейської літератури імператорського університету святого Володимира (нині Київського державного університету ім. Т. Т. Шевченка)
Невдовзі вченому надано професорське звання. Одночасно він працює над історією України-Руси княжої доби та періоду Великого князівства Литовського. Він уперше науково дослідив питання про болоховців (населення, яке мешкало у східній частині Волині). На думку М. Дашкевича (її поділяли В. Антонович, а пізніше М. Грушевський), болоховці ‒ українське населення з домішкою тюркського елементу, яке жило у верхів'ях річок Случ та Горинь, мало певну автономію, своїх «князів». Вчений зробив спробу пов'язати з болоховцями виникнення козацтва й антикнязівського руху, що розгорнувся XIII століття після появи монголо-татар.
Він ‒ автор праць з історії української та світової літератури (зокрема, у його доробку знаходимо дослідження, присвячені творчості М. Гоголя, І. Котляревського, А. Метлинського, О. Пушкіна, М. Лермонтова, У. Шекспіра, Дж. Байрона), про які схвально відгукнувся І. Франко. Упродовж багатьох років М.П. Дашкевич очолював історичне товариство Нестора Літописця у Києві.
Ідеї культурно-історичної школи та порівняльно-історичного методу в літературі, які він обстоював, знайшли продовження у творчості його учнів М. Грушевського та І. Огієнка.
1905 р. його було обрано дійсним членом, а 1907 р. ‒ академіком Петербурзької Академії наук. Він відвідав деякі західноєвропейські університети, у яких займався науково-дослідною роботою та викладав. На жаль, через хворобу ученому не вдалося здійснити всіх своїх задумів.
Помер Микола Павлович Дашкевич 2 лютого 1908 р. у Києві. Похований у с. Бежеві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse