Embedded Files
Українська поетеса, перекладачка Світлана Костянтинівна Жолоб народилася 12 жовтня 1947 року в селі Михайлівка, Канівського району, Черкаської області. У 1970 році закінчила Київський університет ім. Т. Шевченка. Від 1975 року до 2001 року Світлана Жолоб працювала у видавництві «Дніпро». Останні чотирнадцять років обіймала посаду головного редактора.
Авторка поетичних збірок «Ярославна» (1969), «Сонячні пагорби» (1982), «Дерево життя» (1986), збірки вибраних поезій «Із глибин» (2008) та поетичних перекладів «Річка – нескінченна» (2007). Поезіям Світлани Жолоб властиві психологізм, проникливість ліричність інтонацій, тяжіння до мініатюрних форм.
Україна в поезії Світлани Жолоб постає передусім у постаті багатогранного образу Ярославни. Ярославна-мати, Ярославна-Україна – типовий для української поезії образ. Перш за все – це Україна, сива жінка, вірна, щедра, сумна; також це потужна постать матері. Збірка з однойменною назвою побачила світ наприкінці 60-х і стала своєрідним відгуком на утиски шістдесятників. Радянська цензура буквально знищила нещасну «Ярославну», вилучивши десятки кращих віршів. «Своєї любові до України Світлана Жолоб ніколи не декларує, – пише Д. Павличко. – Її Україна – це її сльози, її кров, це її душа, її подих… Негаснуча віра С. Жолоб у своє духовне життя зумовлена постійною присутністю в її душі України».
Казкові, міфічні елементи проходять крізь усю поезію Світлани Жолоб. Це і молодильні яблука, козаки-мамаї, Івасик, гуси-лебеді, калина, папороть. Казка – це ідеальний світ, де начебто не має бути місця печалі – але смуток, скорбота все ж проглядають крізь непевний серпанок межсвіття. Міф і численні пов'язані з ним образи й персонажі стають повноправними героями віршів Світлани Жолоб.
Неабиякого значення у творчості Світлани Костянтинівни набуває символіка кольору. Чи не найчастіше вживаний – білий. Білий протиставляється чорному. Чорний – виполіскується, виливається червоною журбою. Червоний мак – один із наскрізних образів у поезії Світлани Жолоб.
Можна виокремити ще чимало цікавих аспектів у поезії Світлани Жолоб. Це і символіка рослин (тюльпан, липа, тополя, мак, бузок, калина, папороть), і символіка тварин, передусім птаства (журавлі, голуб, снігурі, гуси), і протиставлення «дерева / квітки».
Переклала роман Г. Гарсіа Маркеса «Осінь патріарха» (у співавторстві), поетичну книжку Анни Каландадзе «Високе небо Грузії» та ряд інших поетичних і прозових творів з іспанської, грузинської, слов'янських мов.
Опис поетики Світлани Жолоб був би неповним без згадки про грузинські й литовські мотиви в її творчості. Дійсно, чи не найбільше перекладів у неї – з цих мов. У Галактіона Табідзе звучить такий рідний Світлані Жолоб мотив «кохання нескорених», поезія Анни Каландадзе пронизана близькими перекладачу сонячними мотивами та майже ідентичним відчуттям кольору.
У 2004 році Світлана Жолоб нагороджена літературною премією ім. М. Рильського – «за високомайстерні поетичні й прозові переклади з іспанської, грузинської, литовської, німецької, слов'янських та інших мов (твори П. Неруди, Г. Гарсія Маркеса, А. Ахматової, О. Чіладзе, Д. Ягутіте, Г. Посватовської й інших) та багаторічну організаційну роботу з систематизованого видання кращих здобутків світової літератури українською мовою». Померла Світлана Жолоб 10 травня 2011 року в м. Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse