Embedded Files
Український поет, журналіст, вчитель, член Спілки письменників України Куровський Дмитро Мусійович народився 10 жовтня 1922 року у с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської губернії.
З 1932 по 1939 р. Дмитро Мусійович навчався в плисецькій середній школі, потім вступив на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя. Ще навчаючись у школі почав писати вірші.
З другого курсу він був мобілізований до Радянської армії. Служив авіатором. Кінець Другої світової війни зустрів Дмитро Мусійович Куровський у м. Варшаві. У 1946 р. повернувся до інституту, а після його закінчення у 1949 р. продовжив навчання в аспірантурі при Київському державному університеті. Після війни вірші Куровського помітили визначні київські літератори. На початку січня 1946 р. Володимир Сосюра дав йому рекомендацію на роботу в часописі «Україна молода», зазначаючи: «Пред'явник цього, т. Куровський безумовно талановитий молодий поет… У т. Куровського хороші поетичні перспективи!».
У 1950-1960 рр. Д. М. Куровський працював кореспондентом, інспектором Чернігівського облвно, викладачем у Миколаївському, Чернігівському педінститутах, вчителем в середніх школах м. Устилуга та м. Чернігова.
Вперше Дмитро Мусійович Куровський зацікавився поезією у 1936 році. Вже через рік були опубліковані перші вірші, які одразу привернули увагу у відповідних органах за недостатню лояльність до радянського режиму.
Основні мотиви збірок віршів «У домі ріднім» (1959), «Миропілля» (1966), «Хвала долі» (1982) – події війни, краса мирної праці, рідного краю, багатства внутрішнього світу людини, заклик до самоусвідомлення і національної гордості українців.
Щирість і лагідний гумор притаманні його дитячим віршованим книжкам «Андрійко і чечітка» (1962), «Польова сторожка» (1966), «Музичний зоопарк» (1969), «Срібний дощ» (1977), «Гриць та деркачик» (1979), «Музичний зоопарк» (1969), «Срібний дощ» (1977), «Гриць та деркачик» (1979). Окремі вірші з них увійшли до антології української поезії для дітей.
З під пера письменника вийшли романи: «Недосвіт» (1965), «Заговини» (1970), «Співіснування» (1986) та вірші: «У дорозі» (1958), «Парує сніг у березні» (1987), «Пісенька про ворота» (2001), «Кристина», «Між білих берез» (2002).
Посмертно вийшли книжка вибраних поезій «Прийду таким, як є...» (1996) та солдатський роман «Недосвіт» (2003) – про закінчення війни з Німеччиною у Другій світовій та перші повоєнні місяці. Роман підготувала з літературного архіву автора й видала його донька Лариса Куровська.
Окремі вірші Д. Куровського покладені на музику і стали популярними піснями, зокрема «Соловейко співає на цвинтарі», «Між білих беріз» (композитор Микола Збарацький). Займався перекладами, був активним автором обласного літературного радіожурналу «Сонячні кларнети».
Був одним із засновників Чернігівського осередку Національної спілки письменників України (членом спілки став у 1971 р.).
Помер 16 серпня 1988 р. Похований у селі Мала Загорівка.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse