2 листопада народився Сергій Олексійович Лебедєв

У 1946 році С. О. Лебедєва запрошено в Київ на посаду директора Інституту електротехніки (нині Інститут електродинаміки Національної академії наук України). У тому ж році його обирають дійсним членом Академії наук. За перші два роки життя в Києві він ніби підбив підсумок своєї діяльності в галузі енергетики, завершивши її роботою (разом iз Л. В. Цукерником) по створенню пристроїв компаундування генераторiв електростанцій, відзначеною Державною премією СРСР. А в наступні три роки зробив основний внесок у вітчизняну цифрову обчислювальну техніку – незалежно i паралельно із західними вченими розробив принципи побудови електронних обчислювальних машин зі збереженою в пам’яті програмою i реалізував їх із колективом своєї лабораторії в Малiй електронно-лiчильнiй машині «МЕСМ» (1949-1951 рр.).

Попри назву, пристрій аж ніяк не відрізнявся компактністю: 6 тис електронних ламп займали 60 кв.м будівлі гуртожитку колишнього монастирського селища Феофанія під Києвом, куди після війни перемістили окремі відділи Академії наук із поруйнованої української столиці. У створенні першої американської ЕОМ «ENIAC» брали участь 13 основних виконавців, 200 техніків та ще більше рядових робітників. Для порівняння – перша українська електронна обчислювальна машина «МЭСМ» була спроєктована, сконструйована та зібрана за участі 12 інженерів, 15 техніків та монтажниць протягом рекордних для того часу трьох років.

Понад 20 років С. О. Лебедєв працював в Інституті точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР, де створив наукову школу в галузi суперкомп’ютерiв та спеціалізованих обчислювальних машин для управління системами реального часу та обґрунтував основний напрям розвитку комп'ютерів цих класів – розпаралелювання обчислювального процесу. Пiд керiвництвом С. О. Лебедєва було розроблено та створено 15 типів комп'ютерів: від перших лампових, що виконували лише сотні та тисячі операцій у секунду, до швидкодійних машин на інтегральних мікросхемах з продуктивністю в мільйони операцій у секунду.

Академік Сергій Олексійович Лебедєв помер 3 липня 1974 року.

З 1977 року НАН України присуджує Премію імені С. О. Лебедєва «за видатні досягнення в галузі обчислювальної техніки, приладобудування й створення засобів і систем автоматизації та управління». На будівлі Інституту електродинаміки НАН України (колишній Інститут електротехніки АН УРСР), в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Олексій Лебедєв, встановлено меморіальну дошку, а на території Київського політехнічного інституту – пам'ятник вченому. Його ім'ям названо вулицю в Києві (вулиця Академіка Лебедєва у Голосіївському районі, Феофанія).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел