Embedded Files
Український поет, перекладач, драматург Ігор Леонтійович Муратов народився в Харкові 28 липня 1912 року у родині заможних кримських татар, депортованих у 1861 році з м. Карасубазар (Крим) на Полтавщину.
Ігор Леонтійович почав друкуватися з 1925 році.
Член Спілки письменників України з 1934 року. На початку 1930-х залучається до кола харківських поетів, зокрема Володимира Свідзінського, «пізнього» Павла Тичини.
Ігор Леонтійович Муратов працював на заводі «Електросталь», потім на ХТЗ техніком-ливарником. Уже відомим поетом закінчив вечірнє відділення Харківського університету (1939).
Письменник брав участь в радянсько-фінській та Другої світовій війнах. З 1942-1945 рр. перебував у німецькому полоні. Після звільнення брав участь у пропаганді добровільного повернення колишніх військових армії Сталіна до СРСР (гол. ред. газети «За возвращение на Родину», м. Берлін). Це дало йому змогу уникнути ув'язнення в радянському концтаборі, але зганьбило в очах української воєнної еміграції (найжорсткіша критика — з боку Івана Багряного).
Після визволення з німецького табору військовополонених і закінчення Другої світової війни зосередився на творах мілітарного жанру ‒ збірка «Сповідь солдата» (1945-1960). Також видав книжки «Повість про щастя» (1948), «Осінні сурми» (1964), «Розчахнута брама» (1967), «Сповідь на вершині» (1971, про зятя письменника Михайла Коцюбинського ‒ червоного командарма Віталія Примакова).
З початку 1950 року дебютує як прозаїк. «Буковинська повість» (1951) відзначена Державною (Сталінською) премією (1952). Виступав як драматург (п'єси «Остання хмарина», 1959; «Радісний берег», 1961; «Стара ширма», 1963; «Земля моїх правнуків», 1969; «Нейтральна зона», 1970). Написав низку публіцистичних творів, оповідань для дітей. У 1982-1983 видано чотиритомник творів М. Переклади російською мовою (чотири окремих видання). Перекладав твори білоруського поета Янки Купали.
За кілька днів до смерті написав поему «Серце Тичини». В ній ‒ драматичний образ поета Павла Тичини, його духовний шлях від «Сонячних кларнетів» до «Псалма залізу». Постать великого поета залишилася загадкою для І. Л. Муратова, який з харківської юності захоплювався Тичиною і роздумами про його творчість закінчив власне життя.
Ігор Леонтійович Муратов є автором 28 поетичних збірок, 5 повістей, одного роману, чотирьох п’єс, двох оперних лібрето, двох кіносценаріїв. Активно виступав у пресі як літературний критик і публіцист.
За «Буковинську повість» відзначений Державної премії СРСР (1952)
Помер Ігор Леонтійович Муратов 29 березня 1973 р.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: липень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse