22 серпня ‒ Міжнародний день фольклору

Міжнародний день фольклору (World Folklore Day), що відзначається 22 серпня, – це всесвітнє свято, яке вшановує багате полотно традицій, історій, танців і форм мистецтва, що складають фольклор різних культур. Цей день слугує нагадуванням про важливість збереження та вшанування унікальної культурної спадщини, яка об'єднує громади.

22 серпня 1846 року британець Вільям Г. Торнс опублікував статтю в лондонському журналі «Atheneum», у якій вперше вжив термін «фольклор». Це слово є поєднанням слів «folk», що означає спільноту людей, і «lore», що означає навчання або знання.

Фольклор – це також спадщина, що передавалася з вуст в уста, з покоління в покоління і навчала мудрості та цінностям, стала основою культури, мистецтва та моралі у суспільстві. Він надає історичну інформацію про походження групи людей і відіграє життєво важливу роль у формуванні ідентичності та культури спільноти.

Міжнародний день фольклору день слугує засобом підвищення обізнаності про фольклорні традиції різних країн.

22 серпня 1960 року, майже через століття після створення терміна, у Буенос-Айресі відбувся Перший Міжнародний фольклорний конгрес. Конгрес проходив під головуванням відомого фольклориста із Сальти, Аугусто Рауля Кортасара, та зібрав представників 30 країн, які оголосили 22 серпня Днем фольклору.

Всесвітній день фольклору – це свято різноманітного та яскравого фольклору, який існує в усьому світі. Це день занурення в традиції, історії та форми мистецтва, які сформували наш світ. Вшановуючи та зберігаючи ці культурні скарби, ми стверджуємо свою національну ідентичність, підвищуємо національну свідомість та культуру.

Особливим і рідним є наш український фольклор, адже це справжній «сік» індоєвропейської традиції, нектар світової культури, що увібрав у себе тисячолітню мудрість. Народні казки і легенди, танці і співанки, балади, прикмети, прислів’я, приказки, – неоціненні коштовності фольклору України. Це творчий і духовний спадок, який ми повинні зберегти для нащадків.  Будь-яка національна ідентичність пояснює людині, хто вона така, звідки взялась і як жити далі. Українська нація є дуже сильною. Це нація воїнів, працьовитих людей, які пережили війни та Голодомори. В нашому генетичному коді є перелік того, що потрібно робити, аби вижити: багато працювати (це підтверджують всі прислів'я), бути доброю людиною (українці не люблять злих людей, а звірства засуджують), шанувати культуру. Саме завдяки фольклорній пам’яті український народ зміг зберегти свою національну ідентичність.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025