Embedded Files
Українська історикиня, архівістка, бібліографиня, бібліотекознавиця Ольга Дмитрівна Багалій-Татаринова народилася 7 жовтня 1889 року в Харкові в родині професора Харківського університету, вченого-історика Дмитра Багалія та його дружини Марії. Закінчила харківську гімназію та історичне відділення історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів.
У 1918 р. її було обрано в члени Харківської громадської бібліотеки (пізніше Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка, 1918-1933 з перервами). Пізніше вона працювала в бібліотеці Харківського університету (1935–1942), на кафедрі європейської культури цього університету (1922), була науковою співробітницею Інституту Тараса Шевченка (1933-1935) та Інституту української літератури АН УРСР (1936-1941).
У 1920-1925 рр. О. Д. Багалій працювала, а пізніше очолила кабінет історії України Харківського інституту народної освіти (ХІНО), де вивчала питання військових поселень у Південній Україні в першій половині ХІХ ст., діяльності декабристів у Слобідській Україні, історії масонства тощо.
Науковий період у професійному житті О. Д. Багалій-Татаринової розпочався з вступу до аспірантури науково-дослідної кафедри європейської культури (1922) при ХІНО. Тема дисертації – «Історія військових поселень на Україні. Початок ХІХ ст.». Закінчивши аспірантуру (1925), обійняла посаду наукового співробітника Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури під керівництвом батька, а також виконувала обов’язки секретаря історичної секції (1925–1933).
У травні 1927 р. була у відрядженні у Франції, де працювала за темою дисертації та ознайомилася зі станом сучасної бібліотечної справи на Заході.
У 1928 р. вона виступала з доповіддю «Паризькі бібліотеки. Особисті враження» у Всенародній бібліотеці України (нині – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), а також у Харківській державній бібліотеці ім. В. Г. Короленка (з 1930 р. – Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, ХДНБ).
У 1930-1934 рр. О. Багалій була позаштатним співробітником Комісії для вивчення соціально-економічної історії України XVIII – XIX ст. з питань історії революційної боротьби.
Після смерті батька у 1932 р. Ольга Дмитрівна займалася описом та впорядкуванням його архіву. Була однією з організаторів видання творчої спадщини Д. Багалія у 15 томах, але проєкт не був реалізований.
Після кампанії «чисток» у наукових установах О. Багалій втратила роботу і можливість викладати, опинилася у дуже скрутному становищі. Звільнено її було також зі штату ХДНБ.
Працювала лаборантом на історичному факультеті Харківського університету (1935), була науковим співробітником Інституту Т. Шевченка (1933–1935), співпрацювала з Інститутом української літератури АН УРСР (1936–1941).
Ім’я Ольги Багалій тісно пов'язане з Центральною науковою бібліотекою (ЦНБ) Харківського університету, де у 1935 р. вона працювала провідним бібліографом.
З кінця 1941 р. (після евакуації вишу) і до кінця життя обіймала посаду заступника директора з наукової роботи ЦНБ, фонди якої вивезти було неможливо.
У 1942 р. розпочалася кампанія з вилучення культурних цінностей України, зокрема «бібліотечна кампанія». Завдяки тому, що до складу комісії з «очищення фондів» входила О. Д. Багалій, бібліотека університету не втратила фонд рукописів, стародруків, раритетних видань.
У 1941 р. Ольга Дмитрівна закінчила роботу над дисертацією, але в умовах окупації міста захистити її не мала змоги.
На початку 1942 р. О. Багалій була зарахована до групи істориків і архівістів Всеукраїнської академії наук (ВУАН) на чолі з В. В. Міяковським для написання історії архівної справи в Україні.
Ольга Дмитрівна Багалій невтомно працювала, навчалася та передавала знання іншим. За своє життя отримала кілька спеціальностей, але в особовому листку з обліку кадрів у графі «основний фах» вказувала – історик і бібліограф.
У вересні 1942 р. трагічно загинула під колесами німецької вантажівки.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse