Embedded Files
Український письменник та літературознавець, кандидат філологічних наук Васильович Ґабор народився 10 грудня 1959 р. у с. Шандрово (нині Олександрівка) на Закарпатті. По материнській лінії (рідний дядько матері) він є родичем відомого закарпатського поета, представника празької школи Івана Колоса (справжнє прізвище Іван Кошан).
Василь Васильович закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені І. Франка (1986 р.). Він працював у львівських газетах та історико-краєзнавчому журналі «Літопис Червоної калини» (1991-1992 рр.).
З 1993 р. – науковий працівник, а з 2000 р. – заввідділу досліджень іншомовної періодики Відділення «Науково-дослідний центр періодики» (нині – «Науково-дослідний інститут пресознавства») Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (нині – Львівська національна наукова бібліотека України ім. Василя Стефаника).
Василь Васильович Ґабор у 1997 р. захистив дисертацію на тему «Закарпатська україномовна преса 20-30-х років XX століття у контексті національного відродження краю». Він є лауреатом премії імені родини Куриласів за найкраще інтерв’ю про підпілля Української Греко-Католицької Церкви (1914) та літературної премії імені Лесі і Петра Ковалевих (2006).
Він є членом Асоціації українських письменників (1997).
У 1993 р. як літературознавець він увів «Антологію «нової» і «постнової хвиль» української прози» на сторінках львівської газети «Просвіта». Підготував дев’ятнадцять «зустрічей» прозаїків нового покоління з передмовами про них. Упродовж кількох років (з ч. 10/11 1994 р. до ч. 71/72 1997 р.) вів у журналі «Кур’єр Кривбасу» розділ «Проза нової і найновішої ґенерацій», де вміщував твори молодих письменників з передмовами та літературою про авторів. Упорядкував спецвипуск «Кур’єра Кривбасу» – Ne-Антологію «Вісімдесятники» (1997. – Ч. 87/90).
Василь Васильович є також автором низки статей про сучасний літературний процес та з історії літератури, зокрема «Українська проза нової літературної хвилі останнього десятиліття: тенденції розвитку та пошуки шляхів Грааля людяності», «Призабуті сторінки української Джойсіани (за матеріалами львівських періодичних видань 30-х рр. XX ст.)», про письменників 60-х та 80-х рр. XX ст., зокрема про Ніну Бічую, Андрія Содомору, Василя Левицького, а також наукових статей та історико-краєзнавчих есеїв про княжі міста (Белз, Буськ, Теребовля), опублікованих на сторінках журналу «Літопис Червоної Калини» у 1991-1993 рр. та енциклопедії «Українська народна енциклопедія / Упорядник Р. Федорів» (Львів, 1996).
Василь Ґабор – ентузіаст, закоханий а літературу. Як письменник, він добре відчуває слово, мову. Як вибагливий та вимогливий читач має хороший естетичний смак. Він на рівні літературознавчої інтуїції відчуває справді якісні тексти. Найкращою ілюстрацією цього всього є книги серії «Приватна колекція» львівського видавництва «Піраміда». Ідея цього видавничого проєкту належить Василю Ґабору. З початку 2000-х років один із найбільш вишуканих, естетичних, найбільш інтелектуальних та добірних проєктів здобув чимало прихильників. Видання «Приватної колекції» охоплює українську і світову літературу ХХ століття і сучасний літературний процес, зокрема. Василь Ґабор тримає руку на пульсі сучасного літературного процесу, знає його зсередини та популяризує його учасників.
Його перу належать: збірки новел «Книги екзотичних снів та реальних подій» (1999 р., 2-ге видання, 2003 р., 3-тє видання – 2009 р.) і візій та невигаданих історій «Про що думає людина» (2012 р.); антологія чотирьох приятелів «Четверо за столом» (2004; один з авторів); есеї, літературні розвідки та інтервʼю «Від Джойса до Чубая» (2010 р.), історико-краєзнавче есе «Моє Шандрово» (2003 р.; 2012 р.).; нарис життя і творчості, бібліографія та публікації «Іван Колос – поет Карпатської України» (2010 р.) та інше.
Його новели перекладено англійською, болгарською, німецькою, сербською, словацькою, чеською, хорватською та японськими мовами.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: грудень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse