Embedded Files
Український педагог, історик, літератор, публіцист, археограф і громадський діяч Олексій Олександрович Андрієвський народився 12 березня 1820 року в Каневі, в родині священника. Навчався в гімназії, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира, де навчався разом із П. Житецьким, Т. Рильським, М. Познашевим, М. Драгомановим, Д. Вороним, І. Білозерським, К. Шейновським, М. Чубинським та багатьма іншими в майбутньому видатними українськими діячами, активними учасниками громадського руху.
В студентські роки перейнявся ідеями українофільства, що на все життя стало основою його громадської та просвітницької діяльності.
Олексій Олександрович учителював у гімназіях Катеринослава, Одеси, Києва. Перебуваючи в Катеринославі на посаді вчителя, він брав активну участь у житті педагогічної громадськості міста. Його як здібного педагога Катеринославської чоловічої гімназії було запрошено давати уроки російської мови та літератури одночасно в Маріїнську жіночу гімназію. Олексій Андрієвський, перебуваючи в Катеринославі, опікувався закладами освіти та культури. Було відкрито: трьохкласну жіночу безплатну школу для бідних дітей, яким надавалося житло і за нього не треба було платити грошей, публічну бібліотеку, читальні для дітей і вчителів тощо.
У 1871 р. О. О. Андрієвський переїхав до Одеси. Був директором сирітського дому, засновником Товариства сприяння початковій освіті. Брав участь у діяльності Одеської та Старої громад, був членом Історичного товариства Нестора-Літописця.
У 1879 р. Андрієвського було вислано як неблагонадійний елемент серед багатьох видатних одеситів, адміністративно, без суду і слідства, у Східний Сибір, який потім було змінено на Вятку. У Вятці О. Андрієвський також займався громадсько-просвітницькою діяльністю.
У 1881 р. О. Андрієвський отримав дозвіл виїхати із В’ятки в Україну. Працював на посаді редактора неофіційної частини «Киевских Губернских Ведомостей», яка дала йому можливість доступу до архіву «Киевского губернского правления». Матеріали із цього архіву, що, на його погляд, мали найбільшу вартість, він друкував у неофіційній частині «Киевских Губернских Ведомостей». Ці матеріали були надзвичайно важливі українській громадськості. Протягом 1882-1886 рр. ця праця вилилася в 10 томів під назвою «Исторические материалы из Архива Киевского Губернского Правления».
Олексій Андрієвський також брав участь у колективній роботі щодо підтримки закордонного видавництва «Громади».
Вчений є автором праць, присвячених українській літературі, зокрема Г. Ф. Квітці та Т. Г. Шевченку, історії взаємовідносин українських земель з Польщею, Туреччиною та Кримським ханством, переселенню сербів, болгар, чорногорців та інших, статей і наукових розвідок з історії Запорозької Січі, Правобережної України та Києва.
О. Андрієвський зробив великий внесок у розвиток народної освіти, а просвітницько-громадська діяльність вченого була незмінно спрямована на покращення та підвищення української культури.
О. О. Андрієвський був активним організатором проведення Шевченківських роковин. Так, 1879 р. в Одесі, у квартирі О. Андрієвського, зібралося більше як 100 осіб, щоб згадати та пом’янути Т. Шевченка. Він подає біографічні нариси Т. Шевченка, активно досліджує окремі сторони його поезій та колективно виконує зібрання коштів на влаштування пам'ятника, засновником школи ім. Т. Шевченка в Каневі та організатором створення фонду для впорядкування могили поета.
Праці науковця присвячені творчості Т. Г. Шевченка, В. А. Жуковського, Є.А. Баратинського, Г. Квітки-Основ'яненка.
Помер Олексій Олександрович Андрієвський 22 червня 1902 р. в Києві. На його смерть відгукнулись статтями й некрологами майже всі київські та одеські газети, журнал «Киевская старина»; співчуття висловили у пресі багато друзів, знайомих, чиновників.
Над могилою на Байковому цвинтарі височить скромна чотиригранна колона з білого мармуру, увінчана невеликим хрестом.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse