13 лютого народився Микола Михайлович Сибірцев 

Результати проведених досліджень та накопичений досвід увійшли до однієї з перших ґрунтовних праць вченого «Хімічний склад рослинно-наземних ґрунтів Нижнегородської губернії» (1886). У цій праці він виявив себе досвідченим вченим-ґрунтознавцем. Він вперше зібрав і обґрунтував результати хімічних аналізів, всмоктувальної властивості та складу ґрунтів, а також дав їм визначення. Вже тут вчений простежує зв'язок між генетичним методом визначення ґрунтів і їхньою оцінкою з погляду фізичного та хімічного складу. На основі вивчення результатів польових дослідів – даних хімічного аналізу ґрунту, урожайності основних польових культур та сумарної оцінки ґрунту М. М. Сибірцев запропонував нову шкалу бонітування ґрунтів.

Дослідник виділив і охарактеризував вісім типів ґрунтів різного механічного складу – чорноземи, підзоли, суглинки, піщані та супіщані ґрунти, а також надав рекомендації щодо їх обробки і підвищення родючості.

Вчений вперше виділив темно-сірі (перехідні до чорноземів), сірі і світло-сірі (перехідні до північних суглинків) лісові ґрунти. Ця шкала та способи її використання лягли в основу нижньогородського методу бонітування ґрунтів.

Упродовж 1894-1899 рр. М. М. Сибірцев очолював першу у світі кафедру ґрунтознавства і картографії ґрунтів у Новоолександрійському інституті сільського господарства та лісівництва (нині – ДБТУ). М. М. Сибірцев організував навчальну, науково-методичну роботу на кафедрі, розробив програму з ґрунтознавства для агрономів і лісівників, яка складалася з лекційного курсу і лабораторно-практичних занять. Особливої уваги було надано методиці проведення польової практики студентів. Учений організував роботу хімічних лабораторій на кафедрі, де кожний студент мав робоче місце, хімічний посуд і реактиви для проведення аналітичних робіт.

За його ініціативи було створено перший природничий музей.

З 1885 по 1892 рік завідував нижньогородським земським природно-історичним музеєм, причому вів (разом з Н. А. Богословським) грунтову частину в оцінно-статистичному дослідженні тієї ж губернії, складаючи, між іншим, перші в Росії 2-х і 3-х верстні повітові грунтові карти. Одночасно, за дорученням геологічного комітету, виробляв геологічні дослідження в східній частині Володимирської губернії.

М. М. Сибірцев як вчений-дослідник вніс вагомий внесок у становлення і розвиток генетичного ґрунтознавства, класифікації і картографії ґрунтів. Він багато часу проводив у лабораторії кафедри геології, досліджуючи зразки зібраних В. В. Докучаєвим чорноземів. Для відомої у світі праці В. Докучаєва «Російський чорнозем» саме Микола Михайлович Сибірцев провів ґрунтові аналізи, встановив кількісний і якісний склад чорноземів та інших ґрунтів.

За період роботи з 1894 по 1900 рр. М. М. Сибірцев проявив себе як талановитий педагог, який мав велику популярність серед студентів.

Останній етап науково-дослідної та педагогічної діяльності М. М. Сибірцева відзначився виданням першого фундаментального підручника «Ґрунтознавство» (1900/1901). Саме тут вченим були викладені основи нової науки – генетичного ґрунтознавства.

М. М. Сибірцев по праву вважається одним з основоположників генетичного ґрунтознавства. Створена ним наукова школа ґрунтознавців зробила значний внесок у розвиток аграрної науки та освіти. Науковий доробок вченого всебічно відображає основні етапи розвитку вітчизняної науки про ґрунти, є цінним теоретичним і практичним матеріалом для науковців і фахівців сільського і лісового господарства.

Помер 2 серпня 1900 року в селі Воздвиженка Уфимської губернії (нині – Альшеєвський район Республіки Башкортостан ).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: лютий, 2025