4 червня народився Олександр Єлисейович Ільченко
«Мова ‒ перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна» Олександр Ільченко
Український письменник, сценарист Олександр Єлисейович Ільченко народився 4 червня 1909 р. у Харкові в сім'ї залізничника. Батько Олександра Ільченка, Єлисей Матвійович Ільченко, службовець на Південній залізниці, в 1937 році був заарештований і за рішенням влади був засуджений за націоналізм і засланий до Сибіру, де в 1941 році помер від голоду та обморожень у таборі на Тайшеті. Мати письменника Євдокія Андріївна Ільченко (у дівоцтві – Гармаш) в юності навчалася у народній школі Христі Алчевської.
В селі Іванівці на берегах Дінця та Лопані промайнуло дитинство Сашка. Учнем семирічної школи Сашко почав вечорами працювати в друкарні, де й пробув кілька років видавничим коректором. Від руки переписував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших українських класиків. У 1928-1931 роках навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського Інституту Народної Освіти (нині – Харківський національний університет імені Василя Каразіна).
Творчий шлях Олександра Ільченка розпочався у 1929 році. Його оповідання і нариси друкувалися в журналах «Жовтень», «Піонерія», «Знання та праця». 1932 року вийшла друком перша книга – збірка нарисів «Дніпрельстан».
Визнання авторові принесла повість «Серце жде», після кількох редакцій – «Петербурзька осінь», присвячена Т. Г. Шевченкові. Вперше твір побачив світ у 1939 році й перевидавався 20 разів.
З 1939 року Олександр Ільченко – член Спілки письменників СРСР. Працював в редакціях дитячих журналів «Червоні квіти», «Знання та праця», «Весела бригада», редактором видавництва ЦК ЛКСМУ. У 1939 році письменник переїхав до Києва, працював редактором Дитвидаву. Тоді ж почав писати історико-біографічний кіносценарій «Тарас Шевченко», задумав сценарій двосерійного фільму про Мамая. Але війна обірвала творчі плани митця.
У роки Другої світової війни письменник деякий час жив у Ташкенті. Протягом року видав шість книг: повісті, нариси, публіцистика.
1943 року вийшла друком химерна повість-казка для дорослих російською мовою «Рукавичка». Через двадцять п'ять років вона побачить світ мовою оригіналу під назвою «Солом'яна рукавичка».
З січня 1943 року О. Ільченко працював у Москві редактором відділу літератури в журналі «Україна» та спеціальним кореспондентом газети «Известия», де продовжував працювати й в повоєнні роки.
Наприкінці 1943 року письменник оселився у щойно звільненому від фашистських окупантів Києві. 1945 року Олександр Ільченко написав сценарій казково-героїчної кінокомедії «Козак Мамай».
У 1958 році вийшов друком роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця». Твір набув великої популярності. Роман супроводжував шквал позитивних рецензій від літературних критиків, читачі буквально розібрали його на цитати.
Більш як за 60 років творчої праці письменника вийшло понад 60 окремих видань: роман, повісті, оповідання, нариси, есе, публіцистика, п’єси, кіносценарії, переклади. Твори О. Ільченка «Петербурзька осінь», «Звичайний хлопець», «Рукавичка», «Італійське каприччо» та роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай та чужа молодиця» багато разів перевидавалася українською, російською та іншими мовами.
За сценаріями Олександра Ільченка було створено художній фільм «Роман і Франческа» та кілька документальних фільмів.
Олександр Єлисейович віддавав багато сил громадській діяльності. Був членом правління Спілки письменників СРСР, заступником голови правління Товариства «СРСР – Італія» у Москві та віцепрезидентом Товариства «СРСР – Італія» в Україні, головою Республіканської комісії прийняття до Спілки письменників УРСР. Мав урядові та відзнаки.
Помер О. Ільченко 16 вересня 1994 року. Похований на Байковому кладовищі.
У 2017 році, у Києві, на фасаді будинку № 73 по вулиці Володимирській, де з 1972 року до кінця життя жив Олександр Ільченко, встановлена меморіальна дошка на вшанування його пам'яті.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел