14 жовтня народилася Раїса Кириченко

З дитинства дівчинка була змушена важко працювати на колгоспному полі, зумівши закінчити лише 8 класів шкільної освіти. Єдиною втіхою у житті маленької Раїси була народна пісня, що віками об'єднувала українців, допомагаючи їм долати усі складнощі та випробування життя.

Працюючи в колгоспі, співала в сільському хорі, пізніше – в хорі Кременчуцького автозаводу.  На унікальний голос талановитої співачки-аматорки звернув увагу Павло Оченаш – районний керівник хору при будинку культури Кременчуцького автозаводу. Саме він допоміг юній селянці отримати необхідну згоду керівників колгоспу, щоб переїхати до міста та співати у хорі.

За декілька років співочий талант дівчини проявився настільки яскраво, що Раїсу запрошують до ансамблю «Веселка» при Полтавській обласній філармонії.

Саме в Полтаві молода артистка зустріла свого майбутнього чоловіка –  талановитого баяніста, композитора й аранжувальника Миколу Кириченка. Подружжя прожило щасливо у шлюбі 43 роки, а чоловік пережив артистку на 8 років.

Згодом Раїса Кириченко працювала у Житомирському ансамблі «Льонок», у Черкаському народному хорі, а в 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави.

В 1987 р. Раїса Кириченко повертається до Полтави. З 1994 р. працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища, у  2000 р. переїхала до Києва.

У співачки були мільйони шанувальників в Україні й за її межами. Українська пісня у її виконанні підкорила світ. «А коли звучить українська пісня – є й Україна»,– вважала Раїса Кириченко.

Вона авторка книги спогадів «Я козачка твоя, Україно» (2003).

За своє унікальне вокальне мистецтво, Раїса Кириченко була відзначена державними нагородами –  Народна артистка УРСР (1979), лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка (1986). Повний кавалер орденів Княгині Ольги I (03.03.2001, за вагомий особистий внесок у розвиток жіночого руху в Україні, сумлінну працю і високий професіоналізм), II (04.03.1999, за самовіддану працю, високу професійну майстерність, активну громадянську позицію) та III (03.03.1998, за вагомі досягнення в праці, високий професіоналізм, активну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 березня) ступеня. Указом Президента України Леоніда Кучми № 1236/2003 від 31 жовтня 2003 року за визначний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність народній артистці України Раїсі Опанасівні Кириченко надано звання Герой України з врученням ордена Держави.

У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Опанасівну почали турбувати нирки. У листопаді 1996 року вона виїхала до Німеччини, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку. Вона відчувала себе добре, продовжувала виступати. 1 лютого 2005 року в київському Інституті трансплантології їй зробили операцію на серці: дали ускладнення медикаменти, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла. 9 лютого 2005 року Раїса Кириченко померла. Згідно із заповітом, вона була похована на кладовищі села Корещина Глобинського району Полтавської області поряд із матір'ю.

Її ім'ям названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, на подвір'ї якої їй встановлено пам'ятник. У селі Корещина на її честь споруджено церкву. У Києві на фасаді будинку, де у 1997-2005 роках жила Р.О. Кириченко (вулиця Артема № 40), їй встановлено меморіальну дошку. 13 жовтня 2012 року у Полтаві біля будівлі Полтавської обласної державної телерадіокомпанії Лтава (вулиця Раїси Кириченко № 1) їй відкрито пам'ятник. 28 червня 2018 року у Черкасах біля будівлі Черкаської обласної філармонії, де працювала Р.О. Кириченко (вулиця Хрещатик № 196), їй було відкрито пам'ятник-погруддя.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел