10 квітня народився Леонід Адольфович Кульський

У 1941 р. Інститут хімії АН УРСР був евакуйований до м. Уфи, де його співробітники продовжували роботу щодо створення технології знезараження води в умовах війни. Зокрема, вони розробили конструкцію електролітних приладів для отримання гіпохлориту. Це дозволило налагодити знезараження води в тилових і прифронтових містах. За свою роботу вчений був нагороджений орденами «Знак пошани» (1944) і «Трудового Червоного Прапора» (1945).

У 1947 р. Леонід Кульський захистив докторську дисертацію й здобув науковий ступінь доктора технічних наук.

З 1948 р. протягом 40 років Леонід Адольфович викладав у Київському інженерно-будівельному інституті на посаді професора. Як науковий керівник він протягом життя виховав 95 науковців (кандидатів і докторів наук).

У 1949 р. до лабораторії хімії та технології води було приєднано дослідницький комплекс, розташований на території Дніпровської водопровідної станції. Відтоді співробітники лабораторії мали можливість апробувати результати власних лабораторних експериментів у напівпромислових і натурних умовах. У 1961 р. Леоніда Адольфовича обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

У 1962 р. Леонід Кульський став головою лабораторії процесів та апаратів обробки води Інституту загальної і неорганічної хімії АН УРСР.

Протягом 1965-1968 рр. працював керівником Сектора хімії та технології води АН УРСР. З 1968 р. ‒  в Інституті колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, де було створено відділи розробки теоретичних методів очищення природних вод і промислових стоків, моделювання процесів і апаратів та автоматизації технологічних процесів водоочищення промислових стічних вод.

 У 1968 р. Леонід Кульський запропонував систему класифікації домішок промислових і природних вод, яка вперше у світовій практиці дозволила узагальнити експериментальний матеріал, теоретично його обґрунтувати та на базі цього прогнозувати найперспективніші шляхи розвитку технологічних процесів обробки води. В основу такої класифікації було покладено характер зв’язку між фазово-дисперсним станом речовин ‒ забруднювачів води та технологічними методами її обробки. У цьому ж році вчений видав монографію «Теоретическое обоснование технологии очистки воды» і йому було надано звання заслуженого діяча науки та техніки УРСР.

У 1969 р. Леоніда Кульського обрано академіком АН УРСР. У 1976 р. за цикл досліджень з розробки ефективних методів обробки води, їх теоретичне обґрунтування і впровадження він був відзначений Державною премією України з науки та техніки.

У 1982 р. він був нагороджений орденом Леніна за широке впровадження високоефективної апаратури знезараження води.

Серед основних наукових робіт вченого: «Обезвреживание и очистка воды хлором» (1947), «Серебряная вода, ее свойства и применение» (1955), «Основы физико-химических методов обработки воды» (1962), «Химия и технология обработки воды» (1954), «Проектирование и расчет очистных сооружений водопроводов» (1972), «Активная кремнекислота и проблемы качества воды» (1969), «Технология очистки природных вод» (1986), «Химия воды» (1983), «Теоретические основы и технология кондиционирования воды» (1971), «Основы химии и технологии воды» (1991) та ін.

У своїх роботах науковець визначив закономірності реагентної обробки води, вивчав механізми фізико-хімічних і біологічних процесів очищення води, розробив систему класифікації забруднень вод за їх фазово-дисперсним станом.

Як вчений, він зробив великий внесок у дослідження проблеми забруднення поверхневих водойм і водних джерел відходами промислового виробництва, а також забезпечення населення високоякісною питною водою.

Помер Леонід Кульський 25 листопада 1993 року.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025