Embedded Files
Владислав Іванович Заремба ‒ український композитор, піаніст і педагог, який відіграв значну роль у розвитку української музики. Він відомий своїми романсами, які стали класикою української вокальної музики.
Владислав Заремба народився 27 червня 1833 року в м. Дунаївцях (нині Хмельницька область).
У 1846 році батьки Владислава переїхали до Кам'янця-Подільського, де юнак здобував музичну освіту у відомих музикантів та педагогів братів Антона та Івана Коціпінських. Потім рік стажування за кордоном. У 22 роки Владислав ‒ органіст у місцевому костелі, викладач гри на фортепіано, жив у Кармелітському монастирі. Від березня 1856 р. ‒ у Житомирі. З 1862 року викладав гру на фортепіано та хоровий спів у жіночих пансіонах Києва.
Владислав Заремба ‒ один із основоположників українського романсу. Його твори збагатили українську музичну культуру та стали невіддільною частиною українського музичного фольклору.
Автор численних інструментальних та вокальних творів. П'єс для фортепіано, з яких найвідоміші: «Прощання з Україною», «Думка-шумка», «Реве та стогне Дніпр широкий», «В кінці греблі шумлять верби»; пісень: «Дивлюсь я на небо», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Де ти бродиш, моя доле», «Ні, мамо, не можна нелюба любить» та багатьох інших.
У творчій спадщині Владислава Заремби понад 30 пісень на слова Т. Шевченка: «Якби мені, мамо, намисто», «Утоптала стежку», «Якби мені черевички», «Калина», «Така її доля» та інші. Також написав музику до п'єси «Назар Стодоля».
Склав збірники музичної літератури для дітей ‒ вокальний «Пісенник для наших дітей» (пол. Spiewnik dia naszych dziatek) і фортепіанний «Маленький Падеревський» (пол. Mały Paderewsky), які є підсумком багаторічної педагогічної діяльності композитора.
Помер Владислав Заремба у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень. 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse