Український письменник Сергій Васильович Лазо народився 26 липня 1953 року в м. Житомирі. У 1974 році юнак закінчив філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту ім. І. Франка. Викладав мову та літературу, працював в закладах культури м. Тернополя. Потяг до літератури давній.
Перша публікація Сергія Васильовича з’явилася у журналі «Смена» (№15, серпень 1983 р.).
Сергія Лазо є автором поетичних збірок: «Прямо в сердце» (1997), «Ти подобаєшся мені» (2003), «Магія кружіння» (2004), «Майстри часу та ще чогось» (2011) та інших.
Митець широко знаний поет-пісняр. Він є лауреатом фестивалів «Шлягер» та «Пісенний вернісаж». Його перу належать такі відомі твори, як «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни-Київ-Істанбул», «Вперше», «Не йди» та багато інших. Серед виконавців пісень автора заслужені і народні артисти України: В. Зінкевич, В. Павлик, О. Пекун, О. Хома, Н. Сумська, Гайтана тощо.
Творчий доробок С. Лазо доповнюють музичні твори, в яких він не тільки автор, але й виконавець. Дискографія налічує п’ять дисків: «Квіти кохання» (2002 р.), музичний додаток до книги «Майстри часу та ще чогось» (2011).
Твори С. Лазо перекладались на англійську, німецьку, польську, італійську, грузинську мови. У 2012 році його повість «Музиканти йдуть зі світу» вийшла в США (літературний додаток «Час і події», Чикаго).
Багато книжок відмічено дипломами та преміями. Скажімо, роман «Концерт для самотнього голосу з незлагодженим оркестром» витримав декілька журнальних публікацій, вийшов окремими книгами українською та російською, номінувався на конкурс «Книга року ВВС-2012», де зібрав багато читацьких рецензій і за рейтингом ВВС увійшов у двадцятку кращих книг України.
Різні жанри, широка музична палітра ‒ від віршів та бардівської пісні до джазу. Пісні автора звучали на дитячому «Євробаченні» (2006) та «Слов’янському базарі» (2007), у багатьох телевізійних та радіо проєктах, на міжнародному фестивалі «Джаз Без». Автор широко концертує, презентує свої книги та музичні проєкти, залучає до виступів відомих акторів, артистів, письменників, видавців, виступає на книжкових ярмарках, на творчих вечорах, географія яких давно перетнула кордони України.
Сергій Лазо плідно співпрацює з театром. За пропозиціями режисерів та авторів він написав багато пісенних текстів, музики, різних за формою та жанром, до п'єс С. Кичигіна та Б. Харитонова «Таємниці південних морів», Б. Антківа (за романом Р. Іванчука «Мальви») «Яничари», Л. Крупи «Василько ‒ князь Теребовельський”, В. Канівця «Шлюб за оголошенням», М. Старицького «За двома зайцями». Цей матеріал побачив світ на сценах драмтеатрів Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Кривого Рогу.
У 1988 році С. Лазо заявив про себе як драматург ‒ в Тернопільському обласному театрі відбулася прем’єра п’єси «Вікторина». Драматичні твори автора вийшли книжкою «Ми так любили «Бітлз» (2003), а у 2006 році в альманасі «Сучасна українська драматургія» (випуск 2) надруковано мюзикл «Оце життя!», створений за мотивами творів Д. Стейнбека. В його житті драматургія тісно пов'язана з журналістикою, в періодиці надруковано цикли статей про театр, музику, роздуми про творчість. Готуються до друку нові книги поезії та прози.
У 2009 році дебютує як прозаїк ‒ журнал «Дніпро» друкує роман «Концерт», який стає фіналістом конкурсу «Євроформат» видавництва «Альтерпрес» і у 2010 році виходить окремою книжкою.
С. Лазо – член Національної спілки письменників України та спілки журналістів.
Свій останній у відносно мирному часі твір Сергій Лазо написав 23 лютого 2022 року, буквально за крок до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Серцем відчуваючи зловісне дихання війни, у вірші «Крок» автор вибухає одкровенням: «Шлях на незнане гострений, / Око кровить сатані, / Відстань прицілу від пострілу / В кроці однім від війни…». Цими рядками завершується перший розділ книги, як, власне, вся довоєнна творчість поета, і зводиться поетична переправа до другого, не менш емоційно насиченого розділу «Війна». У ньому лише 20 віршів, але це згустки болю, живі свідки щоденного спротиву українців рашистській агресії, які мотивують і кличуть націю до боротьби за свободу і незалежність, за честь і гідність жити на своїй Богом даній землі.
«Цвяхи» – нова збірка поезій і перекладів Сергія Лазо (2024), створених поетом упродовж останніх десяти років: від початку новітньої війни росії проти України. До збірки увійшло 77 віршів, написаних за останні десять років. Це вже 28 книга у творчому ужинку письменника, і не лише поезій, а й прози, драматургії.
У нових реаліях бурхливого і тривожного сьогодення Сергій Лазо переплавляє слова на метал, виливаючи із них поетичні цвяхи, що пробивають товсту шкіру людської буденності, торкаються самого серця, а здебільшого ‒ забиваються у труну ворога як символ нашої майбутньої перемоги. Темою війни, а відтак – мотивами екзистенційного вибору, пошуку власної і національної ідентичності, пронизано всю збірку.
Літературну премію ім. Ернеста Хемінгуея засновано в Канаді видавництвом «Litsvet» і журналом «Новий Світ». Щороку її вручають усім переможцям у Торонто, проте у 2020 р. плани змінилися через пандемію COVID-19. У жовтні 2020 року міжнародну премію ім. Ернеста Хемінгуея Сергію Васильовичу Лазо присудили за літературний переклад віршів українською мовою.
Про нагороду Сергій Лазо написав на своїй сторінці у Фейсбуці, додав фотографії своєї праці. Зазначив, що планував поїхати до Канади особисто на вручення премії ім. Е. Хемінгуея. Йому ще й хотілося потрапити на Ніагарський водоспад. Написав, що українські поети стають відомими на весь світ. Також додав слова подяки журналу «Новий Світ» і тим, хто сприяв його участі в конкурсі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: липень, 2025