22 лютого народився В’ячеслав Григорович Медвідь 

«В'ячеслав Медвідь — харизматична постать у сучасній літературі. Навіть його мовчання часто потрактовується як промовляння беззаперечних істин» ‒ літературний критик, культуролог, письменник Михайло Бриних

Один із найвідоміших українських письменників сучасності В’ячеслав Григорович Медвідь (справжнє прізвище Медвєдєв) народився 22 лютого 1951 року в селі Кодня Житомирського району в сім'ї службовців.

Після закінчення 1968 року середньої школи зі срібною медаллю їде до Києва і складає іспити на відділення філології Київського державного університету. Не набравши потрібних балів подає документи до Київського інституту культури, куди його зараховують на бібліотечний факультет, відділення масових та наукових бібліотек. Після закінчення навчання В’ячеслав Медвідь їде за направленням до Ужгорода, де працює методистом у Закарпатській обласній бібліотеці для дітей. Потім служба у збройних силах. З армії повернувся до Ужгорода, але не надовго. У 1975 році повертається до Києва, працює у різних бібліотеках міста, у мережі книготоргу, видавництві «Дніпро». З 1988 року – на творчій роботі.

Автор книжки оповідань «Розмова» (1981), книжки прози «Заманка» (1984), романів «Таємне сватання» (1987), «Збирачі каміння» (1989), «Кров на соломі» (2001), книжок прози «Льох» (2000), «Лови» (2005), щоденників, есеїв та інше. Його твори відзначаються глибиною думки, гостротою проблематики, багатством мови. Окремі його твори перекладалися російською, іспанською, литовською та чеською мовами. Він є автором багатьох афоризмів, які стали крилатими виразами.